Fundacja Przegląd Prasy Po ukraińsku Польський «Союз» з Гітлером. Помста Гітлера.

Польський «Союз» з Гітлером. Помста Гітлера.

Data: 1970-01-01 03:00

 У планах Гітлера Польщі повинна була припасти роль молодшого партнера. Тому перспектива участі антирадянсько налаштованої  Польщі в хрестовому поході проти більшовицької Росії схилила диктатора до підписання пакту про ненапад в 1934 році. Тим самим з дня на день на 180 градусів переставив всю політику Німеччини по відношенню до східного сусіда. Існуючого до цих пір ворога Гітлер змінив майже в союзника.          Від моменту закінчення І Світової війни між молодою польською державою та Веймарською республікою переважала щира ненависть. Німеччина в силах „диктату з Версалю” змушена була до передачі своїх земель „варварським слов'янам” - як це визначала німецька пропаганда. Такі уступки вражали національну гордість німців. Немає нічого дивного, що на Форумі Ліги Націй – своєрідної ООН міжвоєнного періоду час заповнювали польсько-німецькі суперечки і сварки. В Берліні всі політики, праві і ліві, вимагали ревізії «версальської» ганьби.           Ревізіоністську колотнечу припинив лише Гітлер.  Зміни у взаємовідносинах були такі разючі, що керівники в обох державах до пакту про ненапад долучили так званий пресовий договір. Обидві сторони зобов'язалися до управління громадською думкою в дусі дружби. Над пропольською пропагандою патронат перейняв сам Геббельс.            У її рамках найвища честь і хвала спливала на Юзефа Пілсудського. Коли маршалок помер, на церемонію поховання Гітлер вислав делегацію під головуванням Германа Герінга.  Особисто Гітлер передав вирази співчуття президенту Польщі Ігнаци Мосціцкому. «(....)Разом з польським народом також і німецький народ знаходиться в траурі з приводу смерті цього великого патріота, яким своїм повним зрозумінням для співпраці з Німеччиною не лише достойно служив нашим державам, але причинився також якнайкращим і гідним способом до заспокоєння Європи». В день смерті Пілсудського, 12 травня 1935 року, а також 18 травня, в день його поховання, в Берліні похилено прапори до половини щогли. Гітлер засів в берлінському кафедральномусоборі при символічній труні Маршалка.           Гестапо сумлінно працювало над зміною образу сусіда в III Рейху, конфіскуючи неприязні для  Польщі публікації. У Берліні дуже урочисто відкрито Польський Інститут. Старалися усунути з німецьких голів стереотип неохайного і негосподарного поляка, замінюючи його ідеалом романтичного героя. Як символ польського романтизму вибрано Фредерика Шопена. Появилося пять повістей та фільм «Прощальний вальс».            Основним мотивом пропаганди стала збройна боротьба поляків з російськими силами. Неважко тут замітити агітації на користь німецько-польського антирадянського мілітарного союзу. В 1936 році німецький концерн «УФА» створив фільм «Дорога до свободи» про геройських повстанців Листопадового повстання 1861 року            Подібно мало бути в Польщі. Наш уряд збільшив дотації на культурне співробітництво з Німеччиною. У Варшаві було відкрито Польсько-німецьке Товариство. З лекціями до столиці приїжджав між іншим міністр пропаганди Геббельс а також Ганс Франк, нібито любитель польської літератури і театру (після вересня 1939 року вже як генеральний губернатор поселився на Вавелі, звідки видавав накази мордування польських митців і науковців). В свою чергу до Берліна вирушив директор Народного Театру в Варшаві Олександер Зельверовіч, щоби з націонал-соціалістичного репертуару вибрати підходящі для поляків вистави.              Імпорт німецької культури до Польщі зустрічався однак з суспільним опором, головним чином в єврейських середовищах. Перед кінотеатрами роздавали листівки: „Пам'ятай, що ми бойкотуємо все, що німецьке, тому що походить з країни, де руйнують морально і фізично наших братів”. Єврейські протести паралізували більшість німецьких культурних заходів в Польщі. Їх сценарій, переважно, був подібний до невдалого відчиту лекцій на тему ідеї німецького університету, який відбувся в лютому в Варшавському Університеті. «Коли виступаючий ввійшов до аудиторії, зустрівся з ворожо налаштованою маніфестацією. З групи демонстрантів лунали викрики польською та німецькою мовами проти гітлеризму та фашизму. Неможливо було повернути хоч якийсь спокій. Розгублені організатори були змушені покинути зал університету разом з гостем» - описувала газета  «Перегляд Західний».             Паралельно з пожвавленням культурної співпраці тривали гарячкові політичні переговори. Німецький диктатор зажадав продовження пакту про ненапад на 25 років і вступу Польщі до антирадянської осі Берлін - Рим. Варшава відмовила.  Підписаний в 1934 р. договір з Гітлером - два роки по аналогічному з СРСР - повинен був служити продовженню  одинакової  віддалі Варшави між Берліном і Москвою. Польща не хотіла занадто наближатися до жодного з сусідів, щоб не спричинити агресії другого.             Окрім того, надто сильні антинімецькі настрої в польському суспільстві були причиною того, що кожен уряд, який би підписав пакт з Гітлером, мусив би потерпіти поразку.              Німецькі політики однак не відмовлялися. Кінець 1938 і початок 1939 року це період дуже інтенсивних польсько-німецьких розмов. Гітлер висилав до Варшави керівника МЗС Йоахіма Ріббентропа, маршалка  Германа Герінга і міністра без теки Ганса Франка, які спокушали господарі, пояснюючи їм, „що Чорне Море також є морем”, а утворення польсько-угорського кордону за рахунок Чехословаччини є реальне, так як зрештою  приєднання частини України до Польщі.              Міністр Юзеф Бек запевняв гітлерівським вельможам незабутнє полювання в Біловежській Пущі  і раути в президента Мосціцкого. Гості покладали вінки  до памятника Невідомомого Солдата в Варшаві. Однак ані в справі Гданьську, ані тим більш в питанні вступу до антирадянської коаліції посланці диктатора не порушили серця  поляків.              «Варшава, як видно, досі не веде себе розумно. Повинна буде змушена ще багато навчитися» - попереджував в Берліні заступник міністра МЗС Ернст фон Вайсзекер.               Останнім з мирною місією появився в лютому 1939 р. у Варшаві керівник SS  Генріх Гіммлер. І йому, хоч був поганим звіроловом,  була приготована показова вилазка до Біловежі. Але і ці переговори закінчилися невдачею. Більше того, візити німецьких нацистських посланців відбувалися під час наростаючої хвилі антинімецьких протестів. Під час демонстрацій регулярно вибивали вікна в посольстві Німеччини та викрикували: «Геть з німецькими псами!», «Бек – до Берези!»            Гітлер потребував Польщі, щоб зробити вторгнення на Радянську Росію. Оскільки не вдалося йому здисциплінувати Польщу, вирішив її знищити. З такою ціллю підписав «пакт з люцифером, щоби вигнати диявола», як сам називав договір зі Сталіном.             За словами керівника польської розвідки в Німеччині майора Шумовского, міністр Бек, якого розбудили вночі і повідомили про подорож Ріббентропа до Москви сказав, що не збирається слухати дурних жартів. Але Гітлер перестав вдавати політика і став людиною війни. «Я їм приготую диявольський напій!» - крикнув в бік Великобританії, яка дала Польщі гарантії.             1 вересня напав на свого невдалого союзника. А за виконання творів Фредеріка Шопена німці ввели кару смерті.Доктор наук Аркадій  Стемпін є істориком, політологом у Вищій Європейській Школі в Кракові і на університеті у Фрайбургу (Німеччина)