Fundacja Przegląd Prasy Po ukraińsku Зупинка Замкова.

Зупинка Замкова.

Data: 1970-01-01 02:00

  В бездомність легко випадково влитися. Повернення – це вже історії як з казки.
                Марек Стось, 42 роки, про те, як ненароком  випав із системи, розповідає в пофарбованій на пастельні кольори однокімнатній квартирі в Новій Гуті. Меблі з молочними шибами, на столі печиво «Їжачки в шоколаді». Дружина подає каву в кольорових чашках. На полицях знімки з канікул на Родосі.

Вокзал
  Коли людина вперше сідає на вокзальній лавці, то навіть якщо тверезий, почуває себе так, немовби грунт втікав  йому з-під ніг.  Впадає в запаморочення. Дивиться на букви на розкладах руху поїздів  і втягує його, що вони так миготять. До Марека підсів знайомий, старший чоловік, з яким колись працював в Ремонтному Підприємстві. Привітав новенького і почав давати інструктаж, де та по скільки дають сніданок, суп, бутерброди. Марек не хотів слухати. Не мав поняття, що з ним станеться, але не допускав такої думки, що ці інформації  будуть йому потрібні. Декілька годин пізніше, під час першого голоду, згадав напучування колеги. Ані спохватився, як вже лазив немов сновида  - від супу до супу, від бутерброда до бутерброда.
  Після декількох тижнів такого кружляння в Марка почало свистати в грудях. Хтось відвів його до  Ілони Конєчної - лікарки, відомої серед бідних в Кракові. В кінці 90. років виписала їм понад тисячу фальшивих рецептів - на фронтовиків - щоб могли одержувати безкоштовні ліки. Справа потрапила до прокуратури, Конєчну звільнено з роботи. З того часу досліджувала бездомних в підсобних приміщеннях християнського книжкового магазину, біля вокзалу. Вислухала в Марка початок запалення легенів. Дала направлення до найближньої нічліжки - бруд, черв'яки і грибок на стінах, але постіль і дах над головою на ніч були.
  Вдень Марк почав відвідувати світлицю Добродійного Об'єднання «Віфлеєм», заснованого недавно лікаркою та і її чоловіком. Це було перше місце поза вокзалом, де в Кракові бездомні могли посидіти до вечора.
  У світлиці говорили про Бога - Ілона і Гжегож Конєчні то п'ятидесятники - але на початку Марку найбільше подобалося, що було тепло і якось так лагідно між людьми. Дивився на  Госю і Генека, недавніх бомжів, які під впливом  Конєчних побралися, при допомозі об'єднання і приятелів найняли кімнатку над світлицею. Заздрив їм, що залишаються на Замковій на ніч. Він і декілька інших прохали, щоб також змогли ночувати. Світлиця швидко змінилася в цілодобовий гостель.
  Марек говорив мало, небагато розповідав про себе, але в кам'яниці, що майже розпадається, перший раз в житті відчував, що є свій. Ніхто не розмовляв з ним як з жертвою долі, тільки як з жертвою системи і обставини, а це велика різниця. Ілона і Гжегож говорять, що Замкова це сімейний дім допомоги, такий як сімейний дитячий будинок. Знають, що загублені дорослі мають подібні потреби як діти - якщо допомога обмежується  до організації занять, пошуку роботи, нагляду і розпорядків дня, а не приділяється уваги  для дружби, поваги і звичайної людської уваги, то найбільш професійна програма підтримки шкутильгатиме.

Робота
                 Гжегож Конєчни, коли дивиться на своїх і дружини підопічних протягом 8 років діяльності Замкової, бачить, що те, чи комусь вдається стати на ноги, чи ні, залежить перш за все від стажу бездомності. Найлегше допомогти тим, які живуть на вулицях найбільше  2-3 роки, перш ніж встигнуть задомовитися на лавках,  поселитися  на занедбаних присадибних ділянках. Наступний хороший момент приходить після 12-14 років, коли людина має вже досить такого життя і докучають їй хвороби.
                Парадоксально, але в поверненні до реального світу в  певному  моменті може допомогти самотність (так було з Марком) - не повинен перед ніким соромитися, не встиг наробити боргів. Багато хто повертається до бездомності, наприклад, коли на їх першу,  легальну зарплату входить судовий виконавець. Так як Войцєх, який найнявся до риштування стін. Мав гідність, хотів давати гроші колишній дружині на виховання доростаючого сина, хотів договоритися якось після стількох років. Але коли 70 відсотків  зарплати забрала держава на покриття боргу в Аліментному Фонді, не було вже про що говорити. Через місяць облишив офіційну роботу, як і раніше кружляє по окраїнах  системи.
                Заважає також, на думку  Гжегожа Конєчного, коли  хтось в цьому поверненні накинув собі завеликий темп або інші його накидали. Хапається першої пропозиції, яка появляється.  Одного разу п'ятеро із Замкової отримали халтуру - ремонт дахів у Варшаві - були мрії, як то скоро зароблять, наймуть житло, підтримають матеріально Замкову. Полатали ті  дахи, але керівника роботи вже не побачили. Поверталися всі п'ятеро на кредитних квитках.
               Або колишній підопічний Дарек: дитячий будинок, потім виправний заклад, ув'язнення, у віці 27 років вперше на волі. Попав на Замкову. Знайшли йому роботу в «Tesco», швидко з'явився шанс винайняти житло. Тоді втік з центру, бо перелякався - як він робитиме оплати, пам'ятатиме про все? Знову потрапив до ув'язнення, заразився СНІД
              Гжегож та Ілона вважають, що на отримання другого дихання, на те, щоб домовитися з собою потребно три років. Марк - хоч на вулиці був мало часу, декілька тижнів - так саме повільно приходив до себе. Брався за малі, випадкові роботи за невеликі гроші, деколи задарма допомагав знайомим Конєчних в ремонтах. Вірив, що наприкінці знайде роботу саме таку як потребує. У 2003 р. минав на вулиці підмостки з розіпненим полотнищем будівельної фірми. То був імпульс. Пішов, поцікавився чи є  робота. Був прийнятий від наступного дня. Робить реновації старовинних будівель, освіжаєт фасади кам'янок на Головному Ринку в Кракові, відбудовує підвали пристосовані  на ресторани і галереї.
                З Доротою, сьогодні вже дружиною Марка, зналися з виду в церкві пятидесятників, до якого Марек почав ходити, проживаючи на Замковій. Закохатися в Дороту неважко: небесно-голубі очі, каштанове волосся, довгі ноги, спокійний голос - вчителька ФІЗКУЛЬТУРИ, раніше дворазовий майстер Польщі в греблі. Ровесниця Марка, вела життя самотньої жінки. У віці 17 років пережила повернення до бога , а після неї брат, сестра і мама. У почуттях не хотіла розмінюватися на дрібниці. Одного разу сіли з Марком поряд на богослужінні, та ведучий сказав, щоб помолитися з особою, яка сидить поруч. Потім пішли на каву і так вже залишилися.
               Марк говорить, що коли людина почувається певніше, то в кожній справі краще діє. Був початок 2007 р. Дорота почала приходити на Замкову. Якось ніхто не думав, чи то мезальянс - дівчина після університету і хлопець з центру для бездомних. В общині в Кракові так на ці справи не дивляться -  Ілону та Гжегожа люди поважають і підтримують, так як і їх підопічних. А Марк завдяки допомозі в ремонтах виробив про  себе думку чесного фахівця.
              На шлюбних знімках з серпня минулого року Дорота в короткій білій сукні облягаючій стан виглядає як кінозірка. Марк, в темному костюмі - серйозний. Коли заходили до каплиці, знайомі із Замкової стояли з  транспарантом з гаслом „Задумайся!”- до сьогодні невідомо, до кого більше керували ці слова. А вже перед  присягою відвернули транспарант на другу сторону, з одним лише словом „Так!”. На шлюбному прийомі - без алкоголю - Марк дякував Ілоні та Гжегожу як своїм батькам. Цього самого дня поселився в однокімнатній квартирі Дороти. Знімки з Родосу з їхвесільної подорожі, купили путівку на відпочинок «last minute».  Гжегож Конєчни до сьогодні сміється з міни зустрінутого на аеродромі знайомого, коли сказав йому, що відпровожає підопічного в подорож.

Хтось у світі
              До передумов, які допомагають дійти до себе,  Гжегож Конєчни добавляє ще той факт, щоб вони мали до кого повертатися. Так складається, що ті, які відійшли з центру і добре живуть, то ті, які знайшли відповідну дівчину, або ті які відтворили давні зв'язки. Коли намагаються самі влаштуватися з власних, часто малих зарплат, зжирають їх кошти. І нерви. Якщо людина не має опори, пропадає. 
             Знають про це на Замковій, тому не викидають з центру, коли хтось оступиться, запє, розгуляється до невпину. Викидають, коли хтось створює загрозу для решти жителів.
             Від 2001 р. об'єднання стало відомим в Кракові - співпрацює з Банком Продовольства, підопічні роздають їжу як волонтери. Дотації з самоврядування і з Міністерства Праці покривають 40 відсотків коштів. Решту додають спонсори, община і Ілона з Гжегожем, з власних зарплат.
            Самі проживають в 38-метровій квартирі в панельному будинку, харчуються  з підопічними. Як нараховують, через Замкову перейшло вже 300-350 осіб. З декількома сім'ями з цього оточення мають постійний контакт. Гжегож оцінює, що всього на ноги стало близько 70 осіб. Чи будуть наступні, важко сказати - власник кам'янки вирішив її переробити на пансіонат. Об'єднання до червня мусить випровадитися  із Замкової. Шукають іншого місця в Кракові, але пригледіли  також собі гарне господарство 60 км від міста. Два гектари землі, забудова ніби створена, щоб закласти більший центр - для старших людей, яких ніхто не хоче пригорнути наприкінці життя. Господарство можна купити за 400 тис. злотих - наразі мають одну сьому цієї суми.
             Плани можуть провалитися, якщо Ілоні прийдеться  іти за грати за сфальсифіковані  рецепти для бідних – судова справа весь час є в розгляді, теоретично може одержати 8 років ув'язнення.
            Про Марка Стося на Замковій говорять: щедрий спонсор - коли почав роботу, ще проживаючи в центрі, дуже підтримував його фінансово. Як і раніше багато працює, деколи по 10 годин. З Доротою живуть активно - щовівторка волейбол, басейн, водний парк, в суботу прогулянка, в неділю богослужіння. У їх пастельній однокімнатній квартирі є комп'ютер, але не має телевізора. Заглядають на Замкову регулярно, майже так часто як до батьків Дороти.

Переклад – Марія Якубович          e-mail: This e-mail address is being protected from spambots, you need JavaScript enabled to view it