Fundacja Przegląd Prasy Po ukraińsku Все, що нас об'єднало

Все, що нас об'єднало

Data: 1970-01-01 02:00

   Підлога з підсвічених кахлів вкладається  в образ збомбардованого Кельна, на чорних стінах висвітлюються цифри, за якими криються вбиті люди і знищені країни. На манекенах висять сукні, зшиті з прапорів союзників, а у вітринах лежать гільзи від патронів перероблені на запальнички та іграшки зроблені з рештків снарядів. Кінець війни не означає повернення до нормального життя. Люди не мають що їсти, не мають де проживати. Схід чи захід, післявоєнні злидні виглядають подібно.

   - Європа перших післявоєнних років - то зруйнована Європа, що зазнає трагедії примусових переселень і людиновбивства. Мільйони вбитих, мільйони бездомних і позбавлених  майна, образа і ненависть поміж народами. Все ж таки вдалося цю поразку перекувати на успіх і створити спільну Європу. Страх перед наступною воєнною трагедією дозволив переступити через національні упередження, стереотипи і здійснити фантастичний проект - пояснює професор Кшиштоф Помян, автор виставки.
              Сьогодні ми не показуємо закордонних паспортів, переступаючи європейські кордони, берлінську стіну ми оглядаємо в шматках бетону  на музейних виставках, а в газетах ми читаємо реклами,  які заохочують до купівлі житла в Іспанії чи Греції. І важко вже собі уявити, що може бути інакше. Але не мусило так бути. Могла перемогти концепція безумовного суверенітету, будування своєї сили за рахунок слабкості інших. Возз'єднання Європи було революцією, бо засновники ЄС  остаточно облишили  формулу "Горе переможеним!".

 Сталін, батько Європи

   Є на виставці велика  фотографія Уінстона Черчілля. Можна також послухати його виступ, виголошений у вересні 1946 року в Цюріху, в якому закликав до створення Сполучених Штатів Європи: "Якщо Європа має бути врятована від безмежної нужди і від остаточного прокляття, необхідний нам акт віри і довіри між співдружністю європейських держав і також акт забуття щодо наших злочинів і безумств минулого. (...) Але я мушу вас остерегти. Ми не маємо багато часу. Нині маємо може тільки хвилину щоби зачерпнути повітря. Гармати припинили звучати, боротьба припинилася, але не припинилася  загроза втрати  безпеки. Якщо ми повинні створити Сполучені Штати Європи, або хоч як ми це назвемо, ми мусимо почати зараз".
  І почали. Німець Аденауер, голландець Бейне,  Люксембуржець Бех, Італієць Де Гаспері, французи Моне і Шуман, бельгієць Спаак. У моменті підписання римських трактатів їм було від 58 до 81 років, політичні кар'єри розпочинали ще перед І світовою війною або в двадцятилітті між війнами. Могли лише мріяти про святий спокій. Але всі походили з прикордонної зони, з різноманітних регіонів етнічних та мовних,  або також мали досвід в міжнародних взаєминах. Боролися з фашизмом. Вміли подружитися, отже визнали, що їх народи також переламають упередження. І що також  Німеччина мусить  на рівних правах бути включена в процес єднання континенту.
  Вражати може присутність в цій частині виставки Сталіна. Парадоксально, але  це  також один з батьків (хоч всупереч своєї волі) об'єднаної Європи. Страх перед ним відіграв вирішальну роль в інтеграції Заходу.

За залізною завісою

   Долі Сходу і Заходу розійшлися на понад 40 років. Символом є макети двох ракетних снарядів: американського «Першінга»  і радянського «СС- 20».  Контрольно-пропускний пункт «Чарлі» - пограничний перехід,  що з'єднував дві частини Берліна. Відтворено його в масштабі 1:1. За ним починається Східна Європа. І "подоланний переможець", тобто Польща. Належачи до табору переможців, втратила суверенітет.
   Є також Конституція ПРЛ, вишита  залізничницями,  вручили її ославленому президентові комуністичної Польщі Болеславу Бєруту, текст листа польських єпископів до німецьких єпископів зі знаменитою фразою:  "Прощаємо вам і вас просимо про пробачення", каску суднобудівника з Гданьської Верфі, об'яву про розшук за Владиславом Фрасинюком,  а також спогади по Помаранчеву Альтернативу. Експонати  викликаючі найгірші і найкращі моменти нашої післявоєнної історії - сталінську ніч, спроби переламання  ворожості між Польщею та Німеччиною, легенду "Солідарності".
             Польща має на виставці привілейовану позицію. Брюссельська експозиція стала так перебудована, щоб показати післявоєнну історію країни на тлі історії Європи.
            - Ми показуємо перехід Польщі від комунізму до демократії, а потім її вхід до Європейської Співдружності – пояснює  професор Помян.
             А перш за все роль Круглого Столу і виборів 4 червня в демонтажі комуністичної системи. Автори виставки реконструювали навіть виборче приміщення. Хто тоді відмовився вкинути картку до урни, може  зробити це сьогодні.

Чого про себе  не знаємо

   Робітничий  переворот в НРД, угорську революцію, Празьку Весну оглядаємо, переходячи затемненою вулицею, яка закінчується автентичним куском залізної завіси, тобто огорожею, яка стояла до 1989 року вздовж кордону між Угорщиною та Австрією.        Після 20 років  маємо право навіть забути, як це відбувалося.
  Ще більш несподіваним  є сектор Західної Європи. Багатші, відомо. Ми ходимо по їх квартирах,  оглядаємо одяг,  пізнаємо їх літературні смаки,  слухаємо їх музику... Солодке життя  в порівнянні з комуністичним недостатком. Але з цих міщанських, зручних кімнат   переходимо прямо до сектора, який показує  диктатури Західної Європи. Камери  допитів, інструменти тортур, в'язничні камери, табори - виглядають дуже знайомо. Але то не Схід, це Іспанія генерала Франко, Португалія Салазара і Греція чорних полковників.  Демократія не була "завжди" і не дана "навіки" - застерігають автори виставки.

Інструмент для добре вихованих

   А проблем не бракує. Як регулювати міграційні рухи, запевняючи водночас притік  робочої сили. Як дієво боротися з тероризмом, не порушуючи основних прав і громадянських свобод. Як захистити здобуток європейської суспільної політики, зберігаючи водночас здібність до конкуренції з іншими економіками, і як ввести чітку освітню систему.
  Методом розв'язання проблем є конференційний стіл - "інструмент осіб, добре вихованих", як підкреслюють автори виставки. Кожен відвідуючий виставку може прийняти рішення, що стосується всієї Співдружності без порозуміння з 26 колегами. Укладає бюджет Євросоюзу. Одержує 100 євро і мусить - на екрані комп'ютера - поділити його на п'ять позицій: охорона середовища, захист і безпека, економіка, культура, освіта, наука і вища освіта. Повинен також визначити, хто повинен розпоряджатися цими ресурсами – Європейський Союз, національні держави чи регіони.
   Однак автори виставки нагадують, що поодинці  ми зробимо небагато. Побудували експозицію присвячену ланцюгу рук, який 23 серпня 1989 року, в 50-у річницю підписання пакту Ріббентроп - Молотов, з'єднав Вільнюс, Ригу і Таллін. То була перша маніфестація, яка оголошувала  пізнішу незалежність Прибалтики. Щоби  на скляних панелях висвітлився  знімок  цієї події, п'ять осіб мусить покласти свої долоні на металевих відпечатках рук. Потрібно вміти згуртуватися.

Переклад  - Марія Якубович           e-mail: This e-mail address is being protected from spambots, you need JavaScript enabled to view it