Sponsor:

Partnerzy:

Як стати поляком?

Data: 1970-01-01 02:00

Автор – Ігор Рицяк


Джерело - http://www.przekroj.pl/wydarzenia_kraj_artykul,3643.html
Треба бути бойової вдачі, начитаним, мати залізну витримку – інакше поляком не станеш. Дорога до польського громадянства є звивиста та повна засідок.
Карта не така вже і міцна.
Американці чи мешканці Західної Європи, які приїжджають до нашої країни, зазвичай мають різноманітні спостереження. Те. що найбільше кидається у вічі, це факт, що в Польщі рідкістю є побачити мешканця іншого кольору шкіри, ніж білий, чи хоча б інших рис обличчя, ніж слов’янські. Ті, хто не дивлячись на все, таки тут проживають, в більшості приїжджають навчатися на університетах, владнати якісь інтереси, або просто відвідати країну.
Рано чи пізно повернуться туди, звідки приїхали. Можна припустити, що ми не є державою, яка зацікавлює іноземців. Але це тільки частина правди. Інша частина є така, що польська іміграційна політика відлякує. Вона відлякує як іноземців, так і наших земляків з іноземними паспортами, які залагоджують формальності для проживання на батьківщині.

 

Спосіб трактування іноземців (та поляків з іноземними паспортами), які хотіли б тут поселитися, визначає кілька юридичних актів. Найстаріший з них – з 1962 року – Закон про польське громадянство. В 2000 році Сейм прийняв Закон про репатріацію, а в 2003 році Закон про іноземців. В свою чергу Закон про Карту поляка ввійшов в березні цього (2008) року. До цього всього потрібно ще зарахувати записи в конституції, розпорядження президента та постанови Конституційного Трибуналу з травня 2003 року.

Щоби зрозуміти та інтерпретувати ті всі записи, то клопіт мала б особа, яка володіє правильною польською мовою на рівні професора філології Мйодка. Для іноземців це лабіринт з якого виходять малочисленні.
Зате багаточисленні намагаються. Вистачить заглянути на вулицю Длугу у Варшаві. Тут, на Старому Місті, між популярним пивним баром та монастирем Отців Паулінів знаходиться найбільш обложена іміграційна установа – Відділ до справ Іноземців Мазовецького Воєводського Управління. Минулого року тут було видано 10 тисяч віз на перебування, 8 тисяч рішень на тимчасове перебування. Але навіть не треба знати тих статистик, щоби зорієнтуватися, що в Управлінні на Длугій діється як в млині.
Натовп відвідувачів громадиться тут вже над ранком. У самій установі все виглядає по-сучасному. Відвідувач одержує номерок і коли над дверима відповідного кабінету висвітлиться відповідне число, входить досередини. І було б гарно, тільки що про те, хто одержить листок з магічним номерком, вирішує черговість подань. І тому потрібно стояти в черзі. Можна очевидно прийти по номерок опівдні, коли черги вже немає. Тільки що тоді листочок з номерком має вартість обгортки по цукерці.
Управління закінчує роботу в 15.00. Здобути номерок, що запевняє залагоджування справи до цієї години це вже успіх сам по собі.
А хто рано встає, тому Бог дає. Сорокарічна Віра, працює «то тут, то там». Встала сьогодні о третій рано. Перший мороз цієї осені Вірі не заваджає. В її рідному Харкові в північно-східній частині України є значно холодніше. Гіршим є те, що на Длугій немає жодної лавки. Після п’яти годин стояння на тротуарі ноги однак болять. – З номерком, то вже інша справа, прошу пана – Віра розмовляє польською майже без акценту. Все завдяки дідусеві, родовитому Поляку, який не тільки навчив мови, але і розповідав про наші традиції та водив на зустрічі української Полонії. – Коли Управління вже відкривається, то можна ввійти до середини. Там є де сісти і автомат з кавою – показує. Цей автомат – то геніальний винахід. За вкинуту монету кріпить клієнтів Управління без огляду на вік, релігію, расу, країну походження. А тут можна зустріти іноземців з найбільш віддалених куточків світу.
З даних Управління до Справ Репатріації та Іноземців виникає, що найчастіше здають іміграційні документи (різного типу) громадяни України, потім ідуть Білоруси, В’єтнамці, Росіяни, Вірмени. Зростає кількість Китайців, Індусів, Казахів, Монголів, Турків, а також Нігерійців. Загалом, минулого року по цілій країні подавали документи на тимчасове проживання в нашій країні більш ніж 28 тисяч іноземців. Позитивні рішення отримали 23 тисячі іноземців.

Перший крок.

Закон про іноземців детально описує за яких обставин іноземець може отримати такий дозвіл на перебування (в тому числі подружжя з польським громадянином, легальна робота, здійснення великої господарської діяльності). Це все треба підтвердити, представити відповідні документи та заповнити бланки. Дозвіл на проживання на визначений час, то перший крок до громадянства. Після п'яти років безперервного перебування в нашій країні можна клопотатися про статус довгострокового резидента. Щоб його одержати, потрібно мати постійне джерело доходу а також страхування в ЗУС. Хіба що чужинець побереться з польським громадянином. Тоді після трьох років подружжя і мінімум двох років перебування в Польщі одержує безстроковий дозвіл на постійне перебування.
Такий самий дозвіл можна також отримати іншим способом. Стаття 52 конституції говорить, що „особа, якої польське походження підтверджено згідно із законом, може оселитися на території Польської Республіки на постійно”. На думку Єви Піхоти з Управління у справах Репатріації і Іноземців таке положення є неточне – Оскільки той запис являє, що польське походження повинно бути підтверджене на основі закону, то не виясняє, на якій підставі особа польського походження мали би проживати в Польщі.
В цьому випадку належить застосувати іншу Статтю конституції, яка говорить, що положення конституції застосовуються безпосередньо, хіба що конституція гласить по – іншому – стверджує Пєхота. Тобто відповідним є Закон про Іноземців, а він не подає особливих переваг під час клопотання в отриманні рішення на постійне перебування іноземцям польського походження. – І в той же час не можемо ігнорувати факту, що таку перевагу впроваджує конституція, яка є актом вижчого ряду і має першість в застосуванні – намагається пояснити, заплутана в юридичний вузол Єва Пєхота.

Поляк то католик

І тут появляється проблема, що саме можна визнати за «польське походження», тому що цього ніде не описано точно – ані в конституції, ані в Законі про іноземців. Проблема була такою серйозною, що нею зобов’язаний був зайнятися Конституційний Трибунал, який в травні 2003 року постановив, що належить застосувати критерії описані в зовсім іншому Законі – Законі про репатріацію. А в цьому законі можна прочитати, що польське походження має особа, яка дотримує наступні дві умови: по-перше – хоча б один з її батьків, дідів, або двоє прадідів були польської національності, по-друге: ця особа дасть до зрозуміння, що має «зв’язок з польською культурою, особливо в збереженні польської мови, дотримуванні польських традицій та звичаїв»
Перший елемент повинен бути доведений документами, де в графі «національність» повинно бути вписано «польська». З другим є більше клопоту. – Щиро кажучи, цього доведення з польськістю боюся найбільше – каже Віра, яка поки що прийшла заповнити бланки і опускає очі. На практиці «доведення зв’язків», то нічого приємного. Подібне на екзамен в університеті з тією різницею, що ніхто не знає, який матеріал потрібно вивчити, щоби здати. На іміграційному допиті трапляються питання з історії – «назвати всіх королів з династії Ягеллонів», «в якому році розпочалося січневе повстання», географії – «яке місто є столицею Великопольщі», обрядів – «що роблять в обливаний понеділок», чи загальної інформації – «назвати всіх польських лауреатів Нобеля».
Приступаючи до екзамену, вигідно бути католиком. Переважна більшість питань (що встановлена працівниками воєводських управлінь) торкається практики, що звязана з римо-католицькою релігією. «Що несуть до костела в кошику в час великодніх свят?», «Що роблять в Велику суботу?», «Що роблять на святий вечір опівночі?», «Що таке свято Божого Тіла, коли воно святкується?», «Коли є свято Всіх Святих?».
З точки зору іноземців, які на інтернетних форумах обмінюються питаннями, які їм задають в іміграційних управліннях, то саме положення зв’язані з католицькою релігією трапляються найчастіше. Одночасно іноземці скаржаться, що ніде не можна довідатися, який обсяг матеріалу потрібно засвоїти, щоби результат допиту був задовільний.
-То не є «екзамен з Польщі» - застерігає Єва Пєхота. Процедура має на меті вияснити, чи походження даної особи може бути визнано за польське. А тому важко прийняти факт, щоби орган державної адміністрації зміг приготувати обсяг знань, який іноземець може опанувати. Зміст питань, що задаються іноземцеві залежить від особи, яка веде допит та індивідуального характеру справи – твердить Пєхота. Все залежить від особистого капризу чиновника – говорить Віра. Але надіюся. Що все буде добре, куплю кілька книжок, і повинно закінчитисяуспіхом.
Допит в Управлінні на Длугій чекає її вже за кілька тижнів. Таблиці над кабінетами, де відбувається обстеження заявника на рівень його польськості, грізно нагадують: «Дотримуйтесь тиші. Триває пояснювальна розмова».
Коли Віра вже отримає дозвіл на постійне перебування (а її друзі по нещастю з Длугої, які не мають польських предків, отримають статус Резидента Довготермінового), вчинить наступний крок до громадянства. Заяву про натуралізацію можна подавати протягом наступних п`яти років. Заяву слід подавати до президента (але за посередництвом того ж Управління). Тому що тільки президент, згідно конституції, може вручати іноземцям польське громадянство.
Минулого року Лех Качиньскі натуралізував приблизно три тисячі іноземців. Одним з них був Роджер Гурейро, футболіст з Бразилії, який став Поляком перед чемпіонатом Європи в Австрії та Швейцарії (в виняткових ситуаціях президент може присвоїти громадянство, обминаючи процедуру). Урочистість отримання Гурейро акту вручення громадянства відбувалася з великим розголосом. А зазвичай це відбувається банально. Ще за часів Олександра Квасьнєвского було підписано постанову про особливості порядку вручення громадянства, там зокрема написано, що рішення потрібно отримати у віконці повітового староства (районна адміністрація- прим.перекл.), де проживає свіжоспечений Поляк. Він не зобов`язаний – як це відбувається в Канаді – здавати екзамен зі знань системи своєї нової вітчизни а також громадянських прав та обовязків. Він не зобов`язаний також – як це є в США - здавати екзамен зі знання конституції, щоби пізніше здати присягу на дотримання її. Після 10 років старань отримує лише звичайнісінький лист з президентської канцелярії.

Переклад – Марія Якубович e-mail: This e-mail address is being protected from spambots, you need JavaScript enabled to view it