Sponsor:

Partnerzy:

Де ж ті наші олігархи?...

Data: 1970-01-01 02:00

Автор – Олександра Павліцка
Джерело - http://www.przekroj.pl/wydarzenia_kraj_artykul,3595.html


Раніше всюдисущі олігархи тепер зникли з польського публічного життя. Оскільки однак уряд Ярослава Качинського відверто з ними боровся, то Дональд Туск олігархів уникає. А вони визнали, що братання з політиками перестало оплачуватися.
– Ми хочемо ясно сказати, що є в Польщі так звані великі бізнесмени, які колекціонують в своїх спілках колишніх міністрів, колишніх депутатів. Ми бачимо це явище, спостерігаємо це явище, контролюємо і хочемо цим панам сказати, таким панам, як пан Кульчик, як пан Гудзоватий, як пан Краузе, що якщо розраховують на те, що завдяки цьому отримуватимуть успіхи в бізнесі, то дуже помиляються – галасував Маріуш Каміньскі, керівник Центрального Антикорупційного Бюро в 2006 році.
Два роки по цих словах ми шукаємо олігархів. І ледве їх зауважуємо. Ян Кульчик, будівничий польських автобанів, магнат польського пивоваріння, приватизатор польської телекомунікації, проживає зараз в Лондоні. Річард Краузе переносить інтереси до Казахстану, хоч колись був першим інформатиком Речіпосполитої. Олександер Гудзоватий, хоч весь час виконує службові обов'язки в бюро, якого не посоромився б англійський лорд, не має кого туди запрошувати. Бо політики якось не хочуть приходити в гості до кабінетів олігархів. Якщо вже навіть – то в великій таємниці.

 

Сонний час

– Я є ідіот, а не олігарх – нервує Олександер Гудзоватий. – Моя фірма заплатила від початку своєї діяльності півтора мільярда злотих прибуткового податку. Я не виводив грошей до податкових раїв, а весь час мушу боротися за хорошу репутацію.
Річард Краузе, коли чує про себе „олігарх”, сприймає це так, немовби хтось назвав його „грубим карликом”.
Термін «олігархи» брати Качиньскі придумали для політичної потреби. Їм потрібен був ворог, на якого легко було вказати пальцем – додає Збігнєв Нємчицкі, власник «Curtis Group», яка діє в галузі електроніки, фармацевтики та авіації. Авіація – це також захоплення Нємчицкого – протягом багатьох років він організовує та фінансує авіаційний пікнік в Гурашці.
Слова „олігарх” найбільш заможні польські бізнесмени уникають як диявол свяченої води, бо в останніх роках воно набрало нового значення. То вже не тільки визначення представника фінансової еліти, який здобув високу економічну і політичну позицію. То перш за все синонім когось, хто робить підозрілі інтереси на межі корупції, російським способом, за тихим дозволом (а часто за участю) влади. Інтереси, на яких нечисленні швидко багатіють за рахунок численних.
ПіС в своїй популістській кампанії проти олігархів тільки використав власне те, що на таці підсунув йому СЛД в корупційному скандалі, пов'язаному з особою Лева Ривіна, з Орленом і «ПЗУ». Сеймові слідчі комісії щоправда не відкрили куліс театру олігархів, але показали, що щось тут не так. – Одне є певне: травма залишилася по обох сторонах, і великого бізнесу, і політики – можна почути від одного із співрозмовників.
Ще декілька місяців тому бізнесмени з верхньої полиць і їх співпрацівники загалом не хотіли розмовляти з журналістами. Сьогодні стали більш відважні, але зазвичай розмовляють коротко. Вони є свідомі, що після ПіСовських переслідувань настав непевний перехідний період, фіналу якого передбачити неможливо. Дональд Туск, хоча і має походження з бізнесової партії, що підтримує господарчий лібералізм – уникає публічних контактів з олігархами. – Таке становище буде тривати до президентських виборів. До цього часу жодна зі сторін не буде вириватися вперед – розповідає один з працівників Ричарда Краузе. Під цим висловлюванням підпишуться всі, кому надано статус олігарха.

Морди в палацику

Уряд Дональда Туска придумав нову формулу спілкування зі світом бізнесу: при посередництві Януша Палікота та його сеймової комісії «Доброзичлива держава». – Зустрічаюся з представниками Загальнодержавної Економічної Палати, «Business Centre Club”, Польської Конфедерації Приватних Працедавців «Левіатан», Спілки Польських Ремесел, - перераховує депутат Палікот. Сам депутат є бізнесменом, співвласником «Польмос-Люблін», одним з найбагатших парламентаристів. – Зустрічаюся зі всіма, хто має бажання прийти та порозмовляти, але на комісії, при свідках, в робочому порядку. Для тих хто звик до безпосередніх контактів, залагоджування справ за вечерею, чи обідом в ресторані, немає місця. Немає місця на елітарність, немає місця для «святих корів» - заявляє Палікот.
Депутат регулярно зустрічається також з міністром Славомірем Новаком, керівником політичного кабінету прем'єра. Час від часу зустрічається також безпосередньо з Дональдом Туском. То дорога, якою очікування світу бізнесу потрапляють до керівника уряду. Буває, що також за посередництвом віцеміністра економіки Адама Шейнфельда і віце-прем'єра Вальдемара Павляка. Іншого доступу до прем'єра бізнесові кола сьогодні не мають.
Завдяки тому – за словами Мєчислава Бонка, заступника генерального секретаря Загальнодержавної Економічної Палати – наступило очікуване підприємцями переміщення зацікавленості уряду з великих фірм на середні і малі підприємства. Тим більше, що ті великі бізнесмени до контактів з Палікотем також не квапляться.
У відставку пішла Польська Рада Бізнесу, створена в 1992 році між іншим Яном Кульчиком, Збігнєвом Нємчицким та Яном Вейхертом (співтворця концерну ІТІ і телебачення ТVН). Вона була розташована в палаці Собанских, що належить до Вейхерта, у Варшаві, і була праобразом передвиборної реклами ПіСу „Мордо ти моя”. У її підвалах на шкіряних кріслах сиділи найбільші бізнесмени та політики ІІІ РП(третя Річпосполита). Колотили не тільки власні інтереси – як згадує один з моїх співрозмовників, учасник цих зустрічей – але й переконували прем'єра Лешка Міллера до зниження податкової ставки ЦІТ з 27 до 19 відсотків, на чому виграли всі підприємці. І тому зараз деякі олігархи мають до влади жаль що не організовує подібних зустрічей – чи то в палаці Собанских, чи в канцелярії прем'єра.

Заінфековані від контактів
Почувають себе скривдженими, бо твердять, що політики провину за закулісне лобіювання зіпхнули на бізнесменів. Адже то Юзеф Олекси заходив до Гудзоватого і розповідав речі, які завдяки журналістам стали явними та виштовхали його з політичної сцени, то прем'єр Лешек Міллер приймав запрошення на святкування зустрічі Нового року від Ганни і Єжи Стараків, власників «Польфарми» і ресторану «Бельведер».
То президент Олександр Кваснєвскі з дружиною бували в готелі «Бриз» в Катерини і Збігнєва Ніємцзицкіцх а також на тенісному турнірі «Проком Опен», організованому через Річарда Краузе. Під дверима офісу цього самого Краузе в готелі «Марріотт» тупцював керівник МСВіА в уряді ПіС – Януш Качмарек.
Тенісний турнір Краузе в Сопоті був протягом років вечіркою, на яку політики проштовхувалися дверима і вікнами. Присутність на трибунах і поєднаним з ними розіграшах та раутах вважалася товариським «бути або не бути». У цьому році турніру Краузе вже не було – під іншим вимпелом перенісся до Варшави. – Ще на початку урядів ПіС, за прем'єра Казимира Марцінкєвіча, видавалося, що влада розцінить зв'язки з бізнесом як менше зло, яким для католиків є цивільний шлюб: очевидно краще, щоб був костельний, але і в цивільному можна прожити. Після оскарження Краузе в земельній афері в 2007 році стало зрозуміло, що про жодні зв'язки з владою не може бути вже мови – говорить один із співпрацівників бізнесмена.
У крузі Івана Кульчика я почула інше цікаве порівняння: – Зв'язки політиків з бізнесом нагадували трохи історії мавп, розносячих ВІЛ. Мавпи від вірусу не вмирають, але заражені ним люди вже знаходяться під загрозою. Політики як мавп заражали ласих бізнесменів на контакти з владою. Політикам це сходило як вода з гусака, а бізнесменам навпаки

Краузе і Казахстан


Про Річарда Краузе все частіше чути, що згортає інтереси в Польщі. Зберіг щоправда бюро в готелі «Марріотт» і дім в Кам'яній Горі біля Гдині, а також один з двох приватних реактивних літаків. Але портфоліо фірм тане з дня на день.
Продав курку, що зносила йому золоті яйця в 90-х роках, тобто «Проком Софт-варе», який інформатизував ЗУС, НІК і більшість урядових установ в країні. Продав «Поль-аква», що будує водопроводи. Проводить розмови, що стосуються продажу «Біотону», – фірма, що випускає інсулін. А не раз запевнював, що з біотехнологічними інтересами так швидко не розпрощається. В травні цього року вже продав 3,9 процентів акцій «Біотону» фірмі, що є контрольована іншим олігархом, Зигмунтом Соложом-Жаком, власником телеканалу «Польсат».
Солож заплатив за акції «Біотону» 63 гроші, на сьогодні ціна впала до 40 грошів (два роки тому акції цього товариства оцінено на понад 3 злотих). На прийняття більшості пакету акцій намірюється «Польфарма» Єжи Старака. Якщо операція дійде до фіналу то у Краузе залишиться тільки девелоперська фірма «Польнорд», що будує в Варшаві мікрорайон «Містечко Вілянув», де купили собі житло Йоланта та Олександер Квасьнєвскі.
Матиме зате дольову участь в «Петролінвесті», який для Краузе шукає нафту в Казахстані. Говориться, що бізнесмен саме збирає фонди на буріння (кожен коштує 20 – 60 мільйонів доларів). Відомо однак, що грошей потребує також на сплату кредитів, що досі забезпечувалися акціями фірм, вартість яких падає стрімголов.
Ось так на прикладі Кразе подіяла вибухонебезпечна суміш: фінансова криза плюс клопіт з владою.

К – як «Кульчик – Товер»

Ян Кульчик відсторонився від польського публічного життя в 2005 році після уявнення зловживань в «Орлені», що стало відомим на рік раніше. Кульчика, найбільшого приватного акціонера «Орлену» звинувачувано в контактах з російським розвідником. Зараз він більше часу перебуває в Лондоні, ніж в Польщі. В Варшаві досі має офіс фірми «Кульчик – Холдинг», а також офіс зареєстрованої в Люксембурзі фірми «Кульчик – Інвестмент – Гаус»(«КІН»). Інші офіси знаходяться в Києві, Дубаї та Лондоні, де бізнесмен проживає з новою партнеркою.
Знаменним моментом, що попереджував відхід Кульчика з Польщі були іменини бізнесмена в червні 2005 року. – В попередніх роках бракувало церков, до яких можна б розвезти квіти, надіслані цього дня до фірми. Того року телефон мовчав. Не прислано жодного букета. Ян Кульчик сидів в бюро і не був в змозі в це повірити – згадують працівники фірми.
Після відсторонення Кульчика з бізнесово-товариського життя країни новини про його діяльність просочуються тонким струменем. З тих інформацій виникає образ Кульчика, як бізнесмена, а не як завсідника політичних кабінетів. Отже, ми дізнаємося що за 63 мільйони доларів будує п'ять адміністративних будівель на найдрожчій землі в Дубаї, що інвестує в різні фірми: шукаючі нафти і газу в Брунеі, Сирії, Перу і Колумбії, що має право на буріння в Африці, фірми що експуатують поклади газу в околицях Познаня і в Бещадах. До цього всього Кульчик заповідає, що введе на біржу своє товариство «Кульчик Ойль Вентурес» та будівництво найбільшої будівлі континентальної Європи. Коли в його фірмі висунуто пропозицію на проведення конкурсу щодо назви цього будинку, бізнесмен здивовано відповів: «А для чого? Адже і так всі будуть називати його «Кульчик – Товер»!»

Образ бізнесмена міжнародного класу виникає також з тої інформації, що літає «Гольф-стрімом -550», найбільш розкішним реактивним мінілітаком світу, що коштує 60 мільйонів доларів. Щоб не пробиратися в пробках з підлондонського аеродрому «Лутон» до центру міста летить гелікоптером. Інтереси найбільш охоче провадить на кількаповерховій яхті, до обслуговування якої влаштовано понад 20 осіб.
У травні цього року дався спіймати на цьому човні репортерам, коли приплив до Монако на змагання «Формули – 1». Взагалі то сам привернув до себе увагу фотожурналістів, бо його син Себастіан (28 років) вивісив на борту польський прапор з написом „Кубіца”.
Метод контрольованого дозування інформації здається приносить ефекти. Коли з'явився на цьогорічному Економічному Форумі в Криниці, сесія з його участю відзначилася рекордною відвідуваністю.
Але Кульчик буває тільки там, де хоче. У серпні 2008 року його фірма була запрошена на зустріч - у віце-прем'єра Павляка з іракським міністром у справах торгівлі нафтою, але на зустріч прибув лише голова польської філії КІН Дарій Мйодускі. Ще чотири роки тому відсутність Кульчика на такій зустрічі не можна було собі уявити. Зараз він працює над тим, щоби сприймали його як світську людину.
Підкреслює своє знайомство з Токіо Сеxвале’ем (одним з найбагатших бізнесменів Африки, приятелем Нельсона Манделі) чи з братом султана Брунею. Не говорячи вже про Михайла Горбачова, по якому Іван Кульчик перейняв рік тому кермо управління в екологічній організації «Греен Кросс Інтернатіонал». Завдяки цьому колишній віцепрезидент США Аль Гор прийняв запрошення Кульчика до Польщі в березні цього року і поснідав з бізнесменом.

Гудзоватий в країні божевільних.

Олександер Гудзоватий, на відміну від своїх колегів з трійці олігархів, не намагався виїжджати з країни. З політиками воює ще за часів влади АВС «Акція виборча «Солідарність», відколи його фірма «Бартімпекс» почала мати клопоти в торгівлі газом з російським «Газпромом». – Придумана мною інжинерія сплати боргів, тобто купівля газу в Росії за промислові та продовольчі товари, вчинила з мене багату людину. Якби не ті бартери, то я би мав сьогодні г.... , а не гроші. Але це кололо владу в очі. Політики, спеціальні служби, мафія наказали мені звільнити місце на газовій лавочці. І на цьому закінчилося. Півтора місяці тому надійшли чергові погрози, що тепер стосуються відсторонення мене з ринку біопалива – говорить Олександер Гудзоватий.
Одне з товариств Гудзоватого продає для ПКН «Орлен» біоестри, виготовлені з ріпакової олії. Головою товариства в 2005 році став Вєслав Качмарек, міністр Економіки та Державного майна під час урядування лівих сил. А Гудзоватому, хоча і нарікає на політиків, то однак не заваджає коли вони в нього працюють. В своєму часі у фундації бізнесмена працював також Артур Завіша (тоді – депутат АВС, пізніше депутат ПіС).
- Хоча і зараховують мене до найбагатших в країні, то не приваблює мене робити гроші заради грошей. Вони мені потрібні для реалізації моїх божевільних ідей – пояснює Гудзоватий.
Крім точної копії піраміди Хеопса та екуменічної святині п’яти визнань в своїй садибі в підваршавській місцевості Марєво, в сусідньому селі будує театр та балетний зал, а на першому поверсі повинна повстати приватна бібліотека з кабінетом Гудзоватого. – Мріється мені також встановити репліку годинника, що знаходиться на Площі Святого Марка в Венеції. З тією лише різницею, що годинник мав би відлічувати час з одного боку нормально, так як звичайно, а з іншого боку – навпаки, в минуле – відповідає. А зараз ледь-ледь переміщується на милицях – ревматизм та клопоти зі стопою мало не довели до ампутації ноги.
-Всі мене запитують, для чого я все це роблю. Тому що люблю життя – пояснює Гудзоватий. – Навіть в труні я замонтував собі клямку з середини. Коли будуть мене ховати, то люди побачуть напевне ту клямку, і посміхнуться. І саме в цьому суть.
Зникнення олігархів з публічного життя має не тільки політичний вимір, але і суспільний – відсторонення від меценатства.

Місце в шерензі.

Краузе перестав спонсорувати спорт. Найкраща польська тенісистка Агнєшка Радваньска розповідає, що молоді спортсмени будуть мати трудніший старт, відколи власник «Прокому» перестав бути спонсором тенісу. Починаючи від літа цього року не фінансує також волейболу, хоча його підтримка допомогла створити найкращу команду в країні – «Проком – Трефл». Зберігає лише патронат над будинком Папи Римського у Вадовіцах. На ту ціль пішли всі кошти, виручені з продажу колекції картин бізнесмена.
Ян Кульчик відійшов з фінансування мистецтва. Протягом багатьох років підтримував Національну Оперу в Познані, завдяки ньому поставлено найдорожчу виставу в історії цієї сцени – коштувала 1,7 мільйонів злотих оперу „Андреа Шен’є”. Дотував Театральний Фестиваль „Мальта” і Музикальне Товариство імені Генріха Вєнявского Західного Інституту. З щедрості Кульчика як і раніше користується тільки монастир в Ченстохові, де бізнесмен тратить гроші на реновацію книгозбірні. На початку 2008 року отримав звання конфратра, надане йому від монахів Паулінів, за реновацію Ясногірської Вежі, рефектару, бібліотеки, Каплиці Богоматері, Залу отця Кордецького, а також за дарування автомобіля каплиці, який призначено для об’їзду з іконою Чорної Богоматері.
Гудзоватий ще фундує стипендії для здібної молоді в своїй фундації «Крещендум Ест Полонія». Але вже не побудує в Польщі памятника Толеранції, який спонсорував цього року в Єрусалимі. Мріється йому, щоби такі пам’ятники, тобто копії цього пам’ятника повстали по всьому світу, хоче домовитися в цій справі з урядом Пекіну і Північної Території в Австралії, де знаходиться священна гора Аборигенів.
Наші рідні олігархи вибирають бути громадянами світу, ніж Польщі. А владі це на руку. Тому що в Польщі бути олігархом, а також перебувати разом з олігархом – надалі означає забруднитися багном. І поки це багно не викришиться, співробітництво політики і великого бізнесу не створить нової, акцептованої суспільством моделі. Комісія Палікота є мабуть першим кроком в цьому напрямку. Але не може залишитися єдиним, бо нема нічого визначного в тому, щоб висилати олігархів на Сибір, річ в тому, щоб знайти для них відповідне до рангу місце.

Переклад – М.Якубович e-mail: This e-mail address is being protected from spambots, you need JavaScript enabled to view it