Sponsor:

Partnerzy:

Дух проти задухи

Data: 1970-01-01 02:00

Автор – Марек Сафьян, колишній суддя та голова Конституційного Трибуналу
Джерело -http://www.newsweek.pl/wydania/artykul.asp?Artykul=31038&IdKategorii=127
 Кожного дня газети нам доповідають, що ефектом світової кризи є повернення на батьківщину тисяч молодих земляків, які вже не можуть розраховувати на роботу за кордоном. Це шанс для Польщі, країни, де зменшується населення, країни старіючої. Я би дуже хотів, щоби нарешті Польща стала привабливою для молодих, які вбачають тут створення чогось нового та захоплюючого.
Категорії молоді яка виїжджає з Польщі та осідає за кордоном не є одностайні. Серед них є багато таких, кого вигнала з батьківщини звичайна біда та неможливість знайти яку-небудь роботу. На протилежному полюсі (на жаль, малочисленно), ті хто отримали чудові пропозиції  роботи за межами Польщі, тому що привернули до себе увагу винятковим талантом та здібностями.

 

 


            Але існує також немала група людей, які емігрували не тому, що не можуть знайти роботу в Польщі, не тому що потребують грошей та не мають за що жити. Виїхали тому, що дусяться в задушливій гоголівській атмосфері провінції, яка розпоясалася в адміністрації маленької гміни в Клаю, в великій сучасній компанії в столиці, на факультеті престижного університету. 
            Винятково талановита та всесторонньо освічена людина зустрічається здебільшого з опором власного середовища, особливо того, де виросла, якщо виявиться що вона є кращою та почне становити хоча би суб'єктивну загрозу для тих, які звикли до схем,  рутини, порадників навколо себе та звичайного підлабузництва. 
            Завжди дивуюся незрозумілій різниці поміж зростаючою потребою в добре освічених людей, здатних внести свіжий подих в закоснілі структури, та драматично низькою зацікавленістю долями тих, хто цей потенціал представляє. Знаю багато схожих ситуацій. На Європейському Університеті у Флоренції група близько п'ятдесяти науковців з Польщі незмінно належить до грона найкращих – як твердять мої колеги професори. Але що діється з цими молодими чудово освіченими людьми на батьківщині?
            Стають менеджерами великих компаній? Розбирає їх державна адміністрація? А може створюють блискучу кар'єру на університетах?  На жаль, нічого подібного в Польщі з ними не трапляється. Зате напливають до них пропозиції від інших – з Брюсселя, закордонних вузів, з бізнесу. Потрясла мене недавно історія однієї випускниці японістики: майстерно володіла не лише японською, але також англійською, німецькою. Здавалося б, що це прекрасна нагода для польського зростаючого ринку, який шукає шансів поза межами Європи. На жаль, дівчина не отримала в країні жодної пропозиції, зацікавлення було нульове. Тож вирішилася на виїзд до Японії, де через місяць часу отримала добру роботу з високою зарплатою в великій торговій компанії.
           Є якась причина яка справляє, що не дивлячись на надзвичайний освітній поступ в Польщі за останні кільканадцять років ми не здатні використати інтелектуальний потенціал яким володіємо. Причина не в поволі розвиваючій економіці (це неправда), ані в розходженнях освітніх пропозицій до потреб ринку (це також неправда: пропозиція щодо освіти є дуже різноманітна і гнучко реагує на появу нових місць праці). Вони зв'язані з недобрими, анахронічними навиками в нашій поставі: страх перед конкуренцією, всюдисущим кумовством, ліквідацією прозорих конкурсних процедур при працевлаштуванні. Виникають вони з відсутності уяви та відповідальності.
           Втім, важко зрозуміти, чому ми сьогодні в Польщі не в стані вирішити проблеми відкритості професії юриста. Всі чергові спроби стають своєрідною карикатурою намірів (переважна більшість кандидатів на проходження юридичної практики  не здає тесту – цього разу він вже організовується публічною владою, а не професійним юридичним органом самоврядування (Адвокатська рада, суддівська, і тд). І надалі в рейтингу найбільш бажаних рис кандидатів високе місце займають такі «кваліфікації» як підлабузництво, конформізм, акцептування різноманітних пов'язань. А не професійність, відвага мислення, новаторство.
            Це спадщина після тих часів, коли жодні правила не були прозорими, а функціонування в суспільному житті вимагало своєрідної емоційної інтелігенції, вміння пристосовуватися, не висовуватися поза середній рівень. Ті самі поляки, які не знаходять себе в своїй країні здатні творити етику праці та повертати втрачені цінності у Великобританії, Німеччині, Ірландії. 
            Однак етика праці, яка формується солідно освіченим соціологом чи юристом в Дубліні під час змивання посуду має однак обмежену цінність, а вже напевне такою вона є з нашої польської точки зору. Я особисто не можу розчулюватися вболіваннями багатьох закордонних газет з приводу того, що поляки вилучаються з закордонних ринків праці. Парадоксально, що це для Польщі має бути добра новина. Але чи дамо раду використати ці шанси та належно оцінити той факт, що високо доцінений  в Лондоні історик-офіціант міг би в своїй країні проявити себе більшими достоїнствами ніж вмінням подавати в елегантному стилі  відбивну котлету по-британськи?


Переклад – М.Якубович                                      e-mail: This e-mail address is being protected from spambots, you need JavaScript enabled to view it