Sponsor:

Partnerzy:

Кремль і справа Польщі

Data: 1970-01-01 02:00

Автор – Яцек Павліцкі.
Джерело -  «Gazeta Wyborcza»  11 вересня 2008 р.     www.wyborcza.pl
 Завдяки нещоденним обставинам, що  звязані з візитом шефа російської дипломатії,  Польща опинилася перед шансом позбутися врешті комплексів щодо Росії. Другої такої нагоди не буде.

 


 Ідея візиту Лаврова появилася відразу після візиту премєра Туска в лютому до Москви, коли всі говорили про розмороження польсько-російських відносин але з цього часу багато змінилося. Росія заатакувала Грузію, а Польща це засудила. У Варшаві підписано договір з США про будівництво у нас антиракетного щита, чим наштовхнулися на критику та погрози Москви.
 Польща разом з іншими столицями наполягала на конференції на вищому рівні в Європейському Союзі, яка засудила дії Росії на Кавказі та заморозила переговори про новий договір про партнерство з Росією. Польща посилено старалася , щоби залагодити поділи в ЄС, які давно вже творить російська дипломатія.
 Хоча російська преса спекулювала, що Лавров «за кару» відкличе свій приїзд, то все-таки 11 вересня він сідає до столу переговорів  з польським міністром та премєром. Це є сигнал, що Росія у щось хоче зіграти з Польщею. І що Лавров хотітиме продемонструвати Європі майже те саме, що в листопаді 1914 року сказав Вінстон Черчілль «Business as usual», тобто « як завжди інтереси», не дивлячись що йде війна...
 Немає сумнівів, що Радослава Сікорского чекала важка розмова. Хто зна чи не найважча та найважливіша в його карєрі міністра закордонних справ.
 Адже навпрти нього засів не лише досвідчений дипломат, але і представник імперії, яка вчинила вторгнення до Грузії, щоби охороняти свою зону впливів, та яка лякає нас ракетами.
 Цього вистачить, щоби образитися на Лаврова, або спітніти зі страху. Обидва підходи не є властиві – найефективнішим щодо Росії є спокій та виважена розмова. Це не означатиме погодження з тим що Росія зробила в Грузії.
 Сікорский повинен категорично запевнити, що «бізнес» не завжди «є понад усе». Що Росія зробила щось, чого робити не повинна. І що в ХХI столітті мислення категоріями зон впливів та керування власною ображеною гордістю, яка втратила свої квазі-колонії, є не лише незрозуміле, але також і дивне, не кажучи вже про шкідливість такої поведінки для самої Росії.
 Польські політики та експерти, які знаються на Росії, жаліють про те, що наша політика щодо Росії переповнена страхом. Навіть в зневагах до Росії та гострих висловлюваннях Качиньского відчуваються побоювання.
 В той же час, чим більше страшить нас Росія, тим менше ми повинні її боятися. Тому що це Польща знаходиться на безпечнішій стороні світу – в Європейському Союзі, в НАТО. І хоча в обидвох цих організаціях проходять зміни( щоби не сказати криза), то стоїть до них довга черга  народів.
 А до Росії жодна черга не стоїть. Хіба що Абхази та Осетинці, які і справді тішилися, що повернулися до російського лона. А більше немає народів, які б кричали «ура!» після входу до їх держав російських танків. Це Росіяни мають економічні клопоти, а не ми.
 Якщо польські політики перестануть боятися Росії, то це буде більший успіх, ніж відкриття пароплавства на Вісляному Заливі.
 Трактувати Росію як і кожен інший край – є ключем до нормалізації відносин, які віддавна( якщо не завжди) нормальними не були.


Переклад – М.Якубович                                    e-mail: This e-mail address is being protected from spambots, you need JavaScript enabled to view it