Sponsor:

Partnerzy:

Przegląd Prasy - Po ukraińsku

Перелом повинен бути загальнонародний, а Польща відкритою.

Data: 2008-11-30 18:03

Автор – Павел Москалєвіч
Джерело- HTTP://WWW.PRZEKROJ.PL/WYDARZENIA_KRAJ_ARTYKUL,3612.HTML
Ідуть вибори, спочатку європейські, потім загальнодержавні. Випробувані діячі єднають свої ряди і з гаслом „Вперед, Польща!” на устах рушають на завоювання сердець виборців.
Нових угруповань є принаймні кілька. Щоб ті цінні ініціативи не оминули  випадково увагу читачів, ми підготували скорочений – і трохи суб'єктивний – лексикон нових формацій а також їх вождів. Прочитайте, бо Польща то наш спільний, загальний обов'язок. А оскільки спроби систематизації від права на ліво  є  небезпечні (чому би не зліва направо?), то в першу атаку вирушає:

„Вперед,Польща!”
Ініціатива варта уваги, бо – як оголошують її творці – нова партія „переламає монополію ГП і ПіС на польській політичній сцені”. Перша мета тієї формації, що особливо подружилася з Радіо «Марія», покликаної групою крайніх правих євродепутатівце найближчі вибори до Європейського Парламенту. Серед політиків  „Вперед, Польща!” видно певну амбіваленцію відчуттів щодо Європи. – Ліссабонський  Трактат  обмежує суверенітет нашої країни – обурюється один з лідерів угруповання Януш Доброш. Раніше був в Лізі Польських Родин, пред цим в ПСЛ, а ще раніше в Обєднаному національному представництві.

 


– Не означає то однак, що ми є антиєвропейські – підкреслює євродепутат.  У зв'язку з цим  „Вперед, Польща!”  хоче створювати спільно „міжнародний євроскептичний список” під патронатом ірландського мільйонера Децлана Ханлейа, обвинувачуваного в зв'язках з ЦРУ. Товариство, яке хоче пхнути Польщу вперед, дійсно відбірне: окрім Доброша є ще Богдан Пеньк (колись ПСП, ЛПР і закладене спільно з Сигизмундом Вжодаком «Польський Форум»), Дарій Грабовскі (колись Рух Відбудови Польщі, Польська Рація Стану, коаліція для Польщі, ПСЛ, ЛПР) а також Роберт Стронк, який починав партійну діяльність з того, що полював на геїв та лесбіянок, і на голландський корабель-клініку від організації «Жінки на хвилях». – Згвалтовані жінки повинні народжувати! – хвацько заявляє Стронк і рушає з колегами вперед.

Діячі «Вперед Польща!» хочуть об'єднатися з  «Представництвом Пяст», яке створив вигнаний  депутат з ПСЛ  Здзіслав Подканьскі. Той самий, який на посту  міністр культури казав  єднатися з покійним  вже багато років відомим поетом і художником Йозефом Чапским.  Чи є в них програма?  – Повернення голосу суспільству, якому європейські політичні еліти заткнули уста  – декларує інший засновник, євродепутат  Богуслав Рогальскі. У це привертання голосу не вірить однак Мирослав Ожеховскі (так, цей відомий супротивник еволюції з ЛПР), заявляє, що «Вперед Польща!» - це ніщо інше як огидна розбійницька робота. І кому тут вірити?


«Відкрита Польща». 

Цінна і рідкісна (як гинучий гатунок) ліва ініціатива. А саме, як підкреслюють творці, центроліва. Побачимо, що про нову формацію можна дізнатися на стороні Демократичної Партії ,  www.demokraci.pl  – депутати якої співорганізували  засновницьку конференцію: „Намір заснування нового центролівого політичного руху оголосили в Кракові  учасники конференції  «Відкрита Польща».  Поки що не відомо, чи повстане цей рух, як буде виглядати і хто стане його лідером.
Непогана  рекомендація на початок, отже голава Демократичної Партії Януш Онишкєвіч  негайно оголосив: „В Демократичної Партії є велика готовність, щоб цей рух підтримати”. Нічого дивного, бо як додав Онишкєвіч,  „ми переконані, що то буде рух, який діятиме спираючись на програму і буде  об'єднанням різних програм”.
  Кожен би підтримав, правда? Особливо  тому, що серед організаторів самі тузи: Володимир Цімошевіч, вічний кандидат лівого угрупування на президента, Дарій Росаті, вічний запасний кандидат  лівих на президента,  Марек Боровскі, одноразовий кандидат лівих на президента, а також Ян Відацкі, який кандидатського шліфування ще не пройшов. Творці «Відкритої  Польщі» скромно зазначають, що зарано говорити про кінцевий результат, але не дивлячись на це нова ініціатива викликала таку високу нервозність в лавах Польської Соціал-Демократії(СЛД), що Войцєха Олєйнічака та Ришарда Каліша, які відвідали краківську конференцію відразу прозвали «зрадниками».


 «Польща ХХІ століття».

Ця формація повстала для того, щоби просувати кандидатуру Рафала Дуткєвича, президента Вроцлава на президента Польщі в виборах 2010 року. Основною формою її активності було навіть заперечення, ніби то метою є просування кандидатури Дуткевича. Як сама назва говорить, що ця ініціатива наскрізь сучасна, а тому розпочала діяльність заснуванням інтернет-порталу з тією самою назвою.  
Творцями стали Ян Рокіта (зараз публіцист газети «Дзєннік» і чоловік Неллі, депутатки ПіС, раніше був діячем Демократичного Союзу, Союзу Свободи, Консервативної Партії, Представництва Ліберально-Косервативного, «АВС» Акції виборчої «Солідарність», Громадянської Платформи), сам Дуткєвич, президент Вроцлава, а також Міхал Уяздовскі (раніше діяч Руху Молодої Польщі, Форуму Демократичної правиці, Демократичного Союзу, Консервативної партії, консервативної коаліції, АВС, Союз правих сил, ПіС).
В депутатському колі нового товариства є також Єжи Полячек («Мастак» будувати автостради). А шефом цього кола є Ярослав Селін.  Недавно було оголошено програму «Польщі-ХХІ», з якою вони хочуть виграти вибори до органів самоврядування. В цій програмі міститься зокрема введення пріоритету президентської влади, піклування про християнську спадщину, а також «децентралізація держави при одночасному збереженні унітарної форми». Чи ж не переконливе?


Правиця Речіпосполитої


То вже ветеран серед нових ініціатив, бо веде діяльність більше понад року. Варто однак присвятити її хвилину уваги, бо від введення постулатів цього угруповання в життя залежить... життя. Однаково те почате, як і життя всього Польського Народу, за охорону якого  Правиця   Республіки стояти буде аж до кінця. Як? Вписуючи до Конституції заборону аборту і евтаназії. То однак не кінець. Політики цього угруповання мають простий рецепт на  демографічний спад. Хочуть так званого введення  «бикового», тобто обов’язку платити особливий вид податку для всіх неодружених та незаміжніх Речіпосполитої, яким минуло 30 років.  
Податок податком, але за то праве угрупування Республіки хоче оберегти кишені польських сімей, впроваджуючи абсолютну заборону торгівлі в неділі і свята. Зникне також порнографія, яка також стане заборонена. Правда, що це просто? А якщо  ви досі не переконані до голосування, процитуймо депутата Артура Завішу (Об’єднання  Християнсько-Національне, Союз правого Угрупування, ПІС) який оголосив, що його партія звільнить поляків од „примітивного лібералізму ГП(Громадянська Платформа), соціал-етатизму ПІС(Право і Справедливість) і цинізму ЛПР(Ліга Польських Сімей)”. Шефом угруповання є найбільш бравий охоронець початого життя Речіпосполитої Марек Юрек (Об’єднання  Християнсько-Національне, Союз правого Угрупування, ПІС, Католицька Виборча Акція). Марек Юрек став знаменитим як радикально проПіСовський маршалок Сейму, щоби трохи згодом покинути партію ПіС з великим тріском. Бо виявилося що партія Качиньских не стоїть на сторожі початого життя так як належить.


Рух національного перелому


Коли рух професора Юрія Роберта Новака обійме владу, перелом ми маємо як в банку.  Поблагословлений отцем Ридзиком  професор прославився декілька місяців тому об'їздом по польських церквах з серією антисемітських лекцій. Сьогодні хоче захищати національні інтереси від Європи, а в країні реалізувати врешті „справжню люстрацію” полягаючу у відкритті всіх таємних актів, які ще досі відкриті не є.
       
Що важливе, РПН оголошує постулат покликання Інституту Дослідження Афер, завдяки якому в Польщі кінчаться афери.  Професор Новак  хоче співпрацювати з ПіС, але на твердих умовах. – Багато речей, які говорив Ярослав Качинський, як наприклад про патологічні пов’язання, я дуже  ціную. Я хотів би однак, щоб був він більш однозначний і щоб не повторювалися  поступки по відношенню до таких осіб як Богдан Борусевіч, Казимир Марцінкієвіч чи Анджей Урбаньскі – говорить принципово Новак. Ну бо поступок не повинно бути, це напевне очевидне?
Переклад – М.Якубович                                        e-mail: This e-mail address is being protected from spambots, you need JavaScript enabled to view it

 

 

Ельжбєта Крук – чергова потерпіла від «філіпінської хвороби»

Data: 2008-11-23 10:45

Автор – Віктор Свєтлік, Кухарський Себастіан, Амелія Панушко.
Джерело - http://polskatimes.pl/fakty/kraj/62217,elzbieta-kruk-z-pis-kolejna-ofiara-filipinskiej-choroby,id,t.html#material


  Журналісти стверджують, що Ельжбєта Крук буля пяна, депутати пють, як і всі, але вони є найбільш безкарними. 
Чути  було від неї алкоголь - запевняє один з сеймових журналістів, який стояв близько Елжбєти Крук, депутата ПiС і колишньої керівниці КРРіТ: - Не виглядала немовби була дуже п'яна, швидше "вчорашня" і стрельнула щось на похмілля - додає наш співбесідник. Депутатка, а мабуть її фізична форма, вчора стала головною сеймовою розвагою. (КРРіТ- Державна Рада Радіомовлення та Телебачення, прим.перекладача)
Нічого дивного. На території самого Сейму алкогольних інцидентів не було вже давно. Не означає це, що наші обранці в той час  як боряться з алкоголізмом серед лижників,  або нікотиновою залежністю  на вулицях та зупинках, самі також  одразу покидають власні зловживання. Але принаймні більшість починають з ними ховатися. То заслуга всюдисущих телекамер та спритних журналістів
Хіба однак не завжди то вдається. І так саме інтерпретовано стан Елжбєти Крук. Все почалося від дискусії з журналісткою «Польсату» Беатою Лубецкою. Ось її фрагмент:

 


Крук: - Думаєте пані, що я не в добрій формі?
Любецка: - Ну як розмовляю з вами, то бачу що ні.
Крук: - Або що?
Любецка: - Ну здається мені, що ви і справді, ммм... якби це назвати... Не хочу бути нахабна. Але, ну, ви хіба по кількох глибших вчора, чи не так?


           Ельжбєта Крук заперечила, ніби-то була пяна, виправдовувалася, що два дні тому в неї був день народження, а від журналістів ..... вимагала перевірку  алькоматом. Погрожувала також, що порушить судову справу, а потім її випровадили колеги з партійного клубу до сеймового ресторану, де її сховали від очей та обєктивів репортерів.
           Депутати ПіС взагалі не захотіли про це розмовляти. В бій вирушив маршалок Коморовський (відповідник Голови Верховної Ради-прим.перекладача): - 400 людей в Сеймі працювали, а образ сейму буде єдиний – в подобі Ельжбєти Крук, - обурювався.
Прізвище Крук та іменник «алкоголь» в медіальних репортажах появляються не вперше. Раніше бульварна преса «накривала» керівницю КРРіТ на бензозаправці, коли вона  купляла алкоголь.
          Колишнього віцемаршалка Сейму Томаша Наленча та вся історія  особливо не дивує: - Час від часу, як увечері я проводив засідання, то деякі депутати так белькотали з сеймової трибуни, що були проблеми з розшифровкою їх слів до стенограми - згадує і аналізує. - Депутати в питті не гірші ані кращі від інших професійних груп, однак відрізняє їх відчуття безкарності.
 Колись пито більш демонстративно. Спочатку в сеймовому барі за гратами, а "докінчували" у номерах депутатського готелю. Особливо весело веселилися члени партії ПСЛ (Польське Стронніцтво Людове – теперішній коаліціянт польського уряду), а деякі з них збагачували вечірки  присутністю повій. Раз було так гучно, що одна з жінок  напівгола випала через вікно. На щастя далеко не полетіла, бо впала на другий дах, на рубероїд і лише понабивала синяків. Чи депутати п'ють через стреси? Томас Наленч  бере це  під сумнів: - П'ють для розваги. Депутат то не  тонкошкіра звірина, а носоріг.  
           Маршалок Сейму Стефан Нєсьоловскі, який в Сеймі провів вже чотири каденції, згадує найбільш пам'ятні подвиги сеймових носорогів: - Жодних прізвищ я не подам, але один з депутатів колись лежав при ялині під Сеймом п'яний на призмі снігу. Інший випав через вікно депутатського готелю. На щастя був цей перший поверх. 
           Сенатори також не байдикували. Коли в Сенаті ІІ каденції маршалок Адам Струзік з ПСЛ  не впустив в зал свого  клубного  колегу сенатора Генриха Каніцкого, той спровадив під двері кімнати  Струзіка оркестр. Грала в середині ночі похоронний марш. - Маршалок любить Шопена -  красномовно виправдовувався  Каніцкі.
           Ці часи минули. І в Сеймі, і в депутатському готелі від деякого часу  пиятики роблять більше приховано. То ефект того, що журналісти, які колись прикривали око або охоче прилучалися до споживання, сьогодні не обминають шансу, щоби про це не розказати. Хоч не завжди є так тихо, бо ще в Сеймі минулого скликання депутатка Сандра Левандовска жалілася, що  вночі добивалися до її дверей два депутати ГП (ПО –Громадянська Платформа – теперішній уряд)  - Роман Косєцкі і Анджей Бєрнат.
           Зміну взаємин світу політики для публічного пиття алкоголю розпочав перед виборами Олександр Кваснєвскі. Багато політиків лівого угрупування вважає, що своїми "філіпінськими грипами" і "нездужаннями під час лекцій" зашкодив  виборчому результату  ЛІД (Обєднана польська лівиця).
           Вчора в клубі ПіС кипіли емоції. Журналісти бачили політиків цієї партії, що бігали нервово поблизу Сейму і розмірковуючих "що робити". То це щось нове.  Депутатське "нездужання", колись було приводом до сміху, а для деяких навіть уланської гордості, тепер може похоронити карєру та зашкодити партії.
           На щастя вже давно минули  ті часи, коли міліція боялася затримувати вельмож, які масово спричиняли випадки на дорогах, їздивши під впливом алкоголю. Щоб тому запобігти, перший секретар ЦК  ввів повну заборону персонального водіння транспортних засобів.  Вельможі ПРЛ (Польська Народна Республіка) могли пити, але мусили мати водіїв.


Переклад – М.Якубович                                        e-mail: This e-mail address is being protected from spambots, you need JavaScript enabled to view it

 

 

Польська анархія - це вина Ягеллонів

Data: 2008-11-20 17:14

Польська анархія - це вина Ягеллонів Автор - Павел Ясєніца Джерело - http://polskatimes.pl/opinie/forumautorow/60326,polska-anarchia-to-wina-jagiellonow,id,t.html ...Ми не є народом схильним до хаосу. Значно більше в нас затятості, а від центральної влади очікуємо належної порядної поведінки – пише славетний історик в «Польській анархії», яка недавно вийде друком в видавництві «Прушиньскі і С-ка»... «Поляки не вміють скористати з свободи» - написав недавно Януш Кучиньскі (письменник, філософ). Майже одночасно Станіслав Мацкєвіч написав: «Серйозні історики ХІХ століття правомірно стверджували, польський народ через свою анархію сам приготував собі розбори». І відразу ж після цього, той самий автор: «Велика імперія, яка піддалася розборам щойно в ХVІІІ століття, і то завдяки не литовському, тільки польському анархічному інстинкту» Більш-менш ті самі слова можна прочитати у французьких підручниках загальної історії: разом з виразами визнання цікавого осередку культури над Віслою заламують руки над схильністю до анархії. Тож ми є, так би мовити, в колі освячених. Дев’яносто дев’ять років тому в Варшаві було сказано, що для Поляків можна часом щось зробити, - з Поляками ніколи! Я сповідую погляд дещо інший. Можна і з Поляками, але треба завжди знати як. А поки що пропоную з роздумів про анархію викреслити ціле польське середньовіччя. Протягом тих кількасот літ у нас все було просто і звичайно, а якщо вже не сіро, то тільки тому, що так само криваво і жорстоко як і в інших. Зате в ХVІІ столітті, а особливо в ХVІІІ – це вже тільки анархія, хаос, всеохопна безрадність. Щоби не гратися в визначення, ставлю натиск на те останнє формулювання Гомбровича, тому що воно найкраще прилягає до істоти справи. Якщо така була, то теза про вроджені схильності є абсурдом. Повинно було статися щось, що зіпсувало стосунки, сповільнило розвиток. Стверджую: два останні панування Ягеллонів вивели з рівноваги польську державу. Більше того: провинилося не суспільство, тільки влада. Це не було так, що шляхетська спільнота зіпсувала інституцію уряду. Уряд сам її знищив, ідучи проти спільноти. Нашу історію звихнула аристократична доктрина управління державою, якої дотримувався Зигмунт Старий, «король сенату», а також Зигмунт Август. Книшин, де помер останній з Ягеллонів, переданий королям попереднім власником, дістався їм тільки тому, що підляська шляхта збройним нападом змусила Радзивилів виконати заповіт. Подія ця – ідеальний символ , тому що король залишився до смерті союзником Радзивилів, а не шляхти. Жахливо заплатила наша історія за це, що дійсне право до влади знаходилося в руках малої кількості осіб, які отримали в спадок привілей володарювання і внаслідок цього, більше вдивлялися у власний життєвий комфорт. В лютому 1525 року сейм прийняв ухвалу не підписувати мирної угоди з Прусами, тільки воювати так довго, доки держава хрестоносців не буде знищена, а Кролевець (Калінінград) не буде захоплений. В квітні цього ж року Зигмунт Старий прийняв на краківському ринку почесті від Альбрехта Гогенцоллерна, як світського володаря тих же самих Прусів зі столицею в Кролевці. Рішення було прийнято в гроні можновладців, при «закритих дверях» та в повному порозумінні з основними правами державного ладу. Аж до закінчення ягеллонської епохи королівська влада в Польщі була сильною. Сейм хотів ще більше цю владу зміцнити і поставити зовсім не на глиняних ногах. Починаючи з ХVІ вимагав повернення до державної скарбниці володінь, які захопили можновладці. Кілька десятків років конфлікту між центральною владою та сеймом, який саме цю владу хотів зміцнити. І який ніколи не перетинав межі легальності! Це все діялося в добу доброї політичної міжнародної кон’юктури, коли єдиним справжнім кандидатом на ворога був турецький султан, і який тоді нічого не прагнув більше від Польщі ніж миру. Такого виду політику не можна вести безкарно. Хтось за це повинен заплатити. В даному випадку заплатили покоління, які жили після 1648 року, коли міжнародна кон’юктура радикально змінилася. Довготривале перебування в опозиції знесилює людей, призвичаює їх до мимовільного викрикування: Ні! Не дивлячись на це шляхта ХVІ століття не потрапила в це зловживання. Зло розпочалося щойно в половині наступного століття. При Зигмунті Августі Польща пережила трагедію. Не погодилися між собою, входили в сутичку навіть дві сторони, які репрезентували справжні цінності. Здібний, толерантний, обдарований сильним характером король та сейм, який знаходився тоді на такому моральному та розумовому рівні, якого потім вже ніколи Річпосполита не мала. Між ними пролягла різниця доктрин. Всеохопна безрадність була властиво глибокою та тривалою кризою, з якої наприкінці ХVІІІ століття Польща намагалася вирватись коштом смертельного ризику – завершеного реальною смертю держави. Конституція 3 травня була вдало обдуманим та справно організованим замахом на державний стан, який вніс зміцнення центральної влади, яка мала функціонувати сучасним способом, але міжнародна конюктура вже складалася дуже невдало, що і тривало безперервно до 1914 року. Новітня історія Польщі кілька разів була свідком гідного подиву загального здисциплінування суспільства. Підпільно діючий Центральний Національний Комітет в 1861-1863 роках зустрівся з надзвичайною слухняністю, в той же час володів він слабеньким карним засобом. Так само було і під час гітлерівської окупації, в умовах терору. Професор Генрик Яблоньскі об’єктивно стверджує, що в 1918-1919 роках в Польщі проявлялася сильна та додатня тенденція до якнайшвидшого створення центральної влади. Це знайшло своє вираження в сеймових виборах невдовзі зорганізованих і таких, що мали високу фреквенцію. Кажучи про двадцятиліття, маємо право суворо критикувати уряди, партійні штаби, політиків та матадорів. А от суспільству можна зі спокійною совістю поставити «трійку» навіть з плюсом. Висока оцінка, пам’ятаючи про те що тільки Англійці могли отримати «п’ятірку» за дисципліну. Над ходом історії двадцятиріччя домінувала найбільша в історії економічна катастрофа – криза, що розпочалася в 1929 році. Та сама, яка в Німеччині ввела до влади Гітлера. В Польщі полегшила роботу кандидатам на місцевих вождів. Не дивлячись на це, більшість суспільства не підтримувала тих крайнощів. Народ, який віддавна був позбавлений традиційного життя всередині тої самої лінії кордону, протягом короткого часу міцно зрісся, витримав війну нервів яка точилася від ранньої весни до осені 1939 року, у вересні чинив опір, що заслуговує на повагу та не впав духом після поразки. Швиденько ставимо в щоденнику «трійку» і дискутуємо тільки про плюс. Все-таки шкільний щоденник містить в собі ще одну рубрику – «зауваження вихователя», запишімо там, що Поляки є затятим народом і важким до управління. Легко тут віднайти аргументи. Що саме викопало безодню між народом і санацією? Зовсім не травень 1926 року, тому що більшість мала досить здорового глузду, щоби знати, що замах на державний стан в історії належить до звичайних явищ, а якщо вдасться, то становить джерело закону. Безодню створили Брестський мир* та Береза Картузька*, садистичне, плюгаве безправ’я. Беззаконня над слабшими. Жорстокі та протиправні методи не оплачуються Польщі. Стверджую, що згаданий мною симптом є спадщиною по ягеллонській епосі. Тоді протягом двохсот літ державою керували по черзі семеро людей – нестрашних, некривавих. Відтоді в польський мозок ввійшов погляд, що осіб, займаючих посади центральної влади не належить вбивати, треба тільки очікувати від них порядної поведінки. Такі вимоги не мають нічого спільного з анархією і зовсім до неї не подібні. Брестський мир – 3 березня 1918 року тут було підписано Брест-литовський мирний договір. Береза Картузька - концентраційний табір, створений польською владою в 1934 році в місті Береза-Картузька (зараз місто Береза) на території Західної Білорусії як місце позасудового інтернування супротивників правлячого режиму. В Березі Картузькій перебували і піддівалися психічним та фізичним тортурам сотні Українців. Переклад – М.Якубович e-mail: This e-mail address is being protected from spambots, you need JavaScript enabled to view it
 

Ми, громадяни світу...

Data: 2008-11-17 20:54

Автори – Рената Божек в розмові з Юстиною Фреляк з Інституту Громадських Справ та Габріелою Пабісь, психотерапевткою.
Джерело – «Польска», «Магазин родзінни», 6 вересня, 2008 року.
www.polskatimes.pl
На початку вересня загальнопольська газета «ПОЛЬСКА» звернулася до своїх земляків, що повертаються з еміграції, поділитися своїми враженнями з першого місяця перебування на батьківщині. – Повернувся з-за кордону? Чи робота там тебе змінила? Як зараз бачиш свою сім’ю, родичів? Опиши, будь ласка свій перший місяць після повернення до країни. Листи бажаючі могли надсилати за адресою – This e-mail address is being protected from spambots, you need JavaScript enabled to view it
 А як науковці та спеціалісти в цій проблемі спостерігають зміни серед емігрантів які повертаються до Польщі?
Чи Поляки відкрилися на світ, відколи світ відкрився для них? Ковальський їде за кордон маючи надію на роботу, гроші та пригоду. З чим повертається? Як змінили нас такі виїзди?

 


Рената Божек: Знайомий з мого села вже рік ремонтує будинки в Ірландії. Коли я запитала його: «Як тобі там подобається?», то почав нарікати: «Непогано було б, якби не «чорнухи»(Негри)  та «пакіси»(Пакістанці). Всюди їх повно, отримують державні допомоги, а роботи не люблять. Людина мусить напахатися, щоби заробити, платить податки, а вони живуть її коштом». Закордоння змінило його настільки, що тепер він не любить чорношкірих та Пакістанців, а не так як раніше – Євреїв.  Чи є шанси, щоби він колись став більш толерантним?


Габріела Пабісь: Можливо, тому що робота за кордоном змушує конфронтуватися з новими ситуаціями, людьми. А це змінює. Якщо хтось віднайшов себе в Ірландії, то на батьківщину повертається більше впевненим в собі: я мав відвагу виїхати, дав собі раду.
За кордоном спілкуємося з людьми різних національностей. І якщо ми навчилися домовлятися з Англійкою, Індусом, мусульманином, то повернувшись додому легше нам буде знайти спільну мову з сусідом, якого собака постійно гавкає, двоюрідним братом, який завжди все знає, племінницею, для якої єдиним авторитетом є Дода. Вміння спілкуватися з людьми збільшує ступінь довіри до нас самих та до інших. А саме це може вчинити, що станемо більш толерантні.


Юстина Фреляк:  Як виникає з наших досліджень, кожна друга особа, яка повернулася до краю з Великобританії та Ірландії, подружилася там з місцевими. Ті напевне відкрили для себе, що різниці між людьми не мусять заслоняти подібності. Хоча знайомий Англієць і є протестантом, а подруга Японка вірить в святих лисиць, то так само як і Полька з Кельц - католичка, любить музику «Голдплай». Оптимістичним є те, що кожна п’ята особа стверджує, що поїхала до Великобританії, щоб навчитися англійської, і майже кожна п’ята  поїхала  через бажання познайомитися з іншою культурою та суспільством. Чи виїзд змінив її очікування? - 45 процентів відповіли, що «так», а 24 проценти сказали, що було краще ніж сподівалися. Додам лише, що коли хтось вивчить мову, то пізнає також звичаї даного краю. Повертається додому не тільки з більшим словниковим запасом англійської, але також з більшим знанням про світ.


Рената Божек: Чи однак завжди виїзд та робота за кордоном означають відкритість на світ та інших людей?


Габріела Пабісь: Якщо 30-річна людина з дипломом магістра стоїть при змиванні посуду в ресторані, а ввечері повертається до комірчини, яка знаходиться поруч з помешканням сенегальців, які саме влаштували собі голосну пиятику, то навіть, якщо раніше і не мала расистських упереджень, то може їх отримати. Розчарована роботою низької кваліфікації,  свої побоювання та невпевненість може змінити у ворожість щодо інших. Так включається механізм захисту почуття власної вартості, який полягає на тому, що за кращих вважаємо собі подібних, а гіршими  - тих інших. На інтернетних форумах можна прочитати: «поживи серед кольорових, як зіб’ють тебе на квасне яблуко або обкрадуть, відучишся їх захищати»


Юстина Фреляк: Але навіть якщо хтось на еміграції і став расистом, то висловлюється про це мовою політичної коректності: хоча і вважає, що кольорові це зло, якого треба остерігатися, то не вживатиме слова «чорнух». А це вже поступ на шляху до буття громадянином світу. Поляки повертаються до краю не тому, що світ їм не подобається. Як показують дослідження, причиною є туга за домом (36 процентів респондентів), за сім’єю та друзями (29 процентів респондентів)


Рената Божек: То ми вже стали громадянами світу?


Юстина Фреляк:  Принаймі такими себе почуваємо. Аж 33 проценти тих хто повернувся знову хочуть виїжджати. Можна це інтерпретувати як зміну ментальності: стаємо відкриті на нові можливості життя та роботи, не прив’язуємося до одного місця, готові приймати виклики. Якщо світ став глобальним селом, і можна працювати в Дубліні, сісти в літак і вихідні провести вдома, а після роботи йти до пабу з приятелями з Японії. З такого широкоформатного стилю життя користає небагато: освічені та бувалі. Ті хто працює нижче власних кваліфікацій, не знають досконало мови, в обох суспільствах існують трохи «поза»... В соціології це називають «люди на гойдалці»: трохи тут, трохи там. Але всюди почувають себе як чужаки. Ніби відкриті на світ, але світ їм не запропонував забагато.


Габріела Пабісь: Мої пацієнти після повернення до Польщі скаржаться на поганий настрій, неконтрольовані вибухи злості, розлади сну, але не пов’язують цього з поверненням. А в той же час в їхній кімнаті батьки влаштували кабінет, знайомі ходять в інші кафе та про них не пам’ятають. Зіткнення переконань батьків, наприклад: що  порядна дівчина не ходить сама до ресторану, з тими переконаннями дочки, які вона виробила за кордоном, а за кордоном вона навчилася також незалежності, - можуть стати причиною сімейних скандалів та непорозумінь.

Рената Божек: І як тут побачити позитиви виїзду?

Габріела Пабісь: Часто в пригоді стає сама свідомість, що криза мине. Крім того ті, хто повертається можуть заразити інших своєю відкритістю. Уявімо собі, що підліток заявляє: «Негри – це напівлюди» і чує у відповідь, як вуйко Вальдек, який приїхав з Амстердаму розповідає: «А чим тобі заваджає, що хтось має чорну шкіру? Такого доброго шефа як Майкл, чорний як смола, я не мав ніколи»


Рената Божек: Ті, хто повернувся з Англії, та звикли до  ввічливості, скаржаться, що в Польщі «кабінети та вулиці переповнені людьми з доброзичливістю грімучої змії».


Габріела Пабісь: Якщо хочуть щоби в нас на вулицях люди також посміхалися, то повинні починати з себе. Не варто чекати доки інші зміняться. Якщо зареагувати жартом до неприємної обслуги на пошті, то і всі решта в черзі почуватимуть себе краще.


Юстина Фреляк:  Інтернаути, які взяли участь  в нашому дослідженні, підкреслювали також різниці в сприйманні працівника в Англії та Польщі. На Островах працівників трактують ввічливо. Це є нормою, що директор першим привітається до прибиральниці, скаже їй: «Дякую, що ви винесли сміття». Якщо Ковальський повернувшись з Англії  буде очікувати пошани з боку шефа, то це може подіяти як ефект доміно – інші працівники будуть брати з нього приклад та змушувати тим самим краще трактування з боку керівництва.


Переклад – М.Якубович                                       e-mail: This e-mail address is being protected from spambots, you need JavaScript enabled to view it

 

Дух проти задухи

Data: 2008-11-17 05:24

Автор – Марек Сафьян, колишній суддя та голова Конституційного Трибуналу
Джерело -http://www.newsweek.pl/wydania/artykul.asp?Artykul=31038&IdKategorii=127
 Кожного дня газети нам доповідають, що ефектом світової кризи є повернення на батьківщину тисяч молодих земляків, які вже не можуть розраховувати на роботу за кордоном. Це шанс для Польщі, країни, де зменшується населення, країни старіючої. Я би дуже хотів, щоби нарешті Польща стала привабливою для молодих, які вбачають тут створення чогось нового та захоплюючого.
Категорії молоді яка виїжджає з Польщі та осідає за кордоном не є одностайні. Серед них є багато таких, кого вигнала з батьківщини звичайна біда та неможливість знайти яку-небудь роботу. На протилежному полюсі (на жаль, малочисленно), ті хто отримали чудові пропозиції  роботи за межами Польщі, тому що привернули до себе увагу винятковим талантом та здібностями.

 

 

Czytaj dalej...

 

Розблокувати чиновника

Data: 2008-11-16 12:03

Автор – Радослав  Омахель
Джерело – http://www.newsweek.pl/wydania/artykul.asp?Artykul=31046
  У нас – скромний ювілей. Рівно два роки тому Генеральна Дирекція Державних Доріг та Автострад поклала на стіл воєводи заяву з проханням видати рішення комісії охорони середовища для будівництва 20 км швидкісної дороги з Варшави на Гданьск. Ця справа і далі знаходиться в пункті виходу, тому що Міністерство Охорони Середовища, воєводський контролер охорони природи, Головний Санітарно-Епідеміологічний Інспекторат, Ліга Охоронців Природи та органи самоврядування не можуть прийняти остаточного рішення про місцепроходження дороги.
 Скандалічне? – Ну що ви! Все йде згідно з планом. Бо хоча в країнах Старої Європи можна зібрати всі необхідні документи, потрібні для будівництва дороги за два роки, то в нас на це потрібно в два рази більше часу. 

 

 


 В свою чергу енергетична компанія  «Електрабель» вже третій рік чекає на рішення комісії охорони середовища, яка дозволятиме будівництво вітряної електростанції. 
 Чиновники підозрівають, що вітряки  появляться на шляхах, де пролітають птахи, які летять до теплих країв. А так, як таку гіпотезу можна пeревірити лише протягом кількох днів року, то справа дещо затягується.
 Побудова дороги,  гімнастичного залу, заправки, а навіть контейнера  для тирси чи фонтана вимагає від інвестора рішення середовищної комісії. Чиновники (в разі великих проектів воєвода в порозумінні з міністром середовища) визначають в ній, чи інвестиція заваджатиме природі, чи ні.
Правила наголошують, що кожне управління, яке видає резолюції та рішення має на це два місяці часу. Але в системі – білі плями. Чиновники та охоронці не можуть домовитися, а тому за день до закінчення терміну викликають заявника додати ще один якийсь документ і це дозволяє отримати  наступні два місяці роздумів. І так без кінця і краю.
Генеральна Дирекція Доріг та Автострад перераховує, що 34 великі проекти застрягли на цьому етапі, а в середньому час на отримання рішення для куска дороги чи автостради сягає 12 місяців. Навіть якщо би вдалося отримати через два місяці рішення, то будова і так не почнеться. Противники інвестції оскаржують рішення, не вистачає часу викупити грунти, або не вдасться вибрати виконавця.
Переможця тендеру на будівництво водоочисного закладу в Варшаві вдалося вибрати за третім заходом. Тендер на закупівлю гелікоптерів для швидкої допомоги триває вже три роки. З річним запізненням, найраніше, то в грудні, розпочнуться великі тендери на інформатизацію адміністрації. Втім, вибір виконавця ще не гарантує успіху. Влада міста Краків саме переконалася, що подорожі в часі – можливі. Тому що, хоча і три роки тому вибрали виконавця спортивно-розважального залу, то зал знаходиться на тому самому етапі, що і в 2004 році – продовжуються проектні роботи.
Звичайно ж, проблема бюрократії, що гальмує  інвестиції не є новою. Але зараз, разом з щораз гіршими прогнозами економічного зростання, набирає більшої ваги.


По-перше: бюрократична обструкція є причиною того, що послаблюється темп безпосередніх іноземних інвестицій (БІЗ). В 2006 році вартість БІЗ складала 15,2 млд євро, в цьому році закінчиться на 10-11 млд євро. Перелякані  кризою та бюрократією глобальні концерни відкладають інвестиції до кращих часів, тому буде дуже добре, якщо в 2009 рокі їх вартість становитиме 7-8 млд євро.
По-друге: бюрократія гальмує державні інвестиції – будівництво доріг, відновлення залізничних шляхів, спортивних залів та стадіонів – які можуть врятувати ослаблене економічне зростання. А замість цього маємо проблему з використанням європейських фондів. Є бабки, яких не можемо ковтнути. Результати систематичних запізнень в інвестиціях, що ведуться через публічні адміністації видно неозброєним оком. До кінця вересня з 20 млд злотих, що заплановано отримати з структуральних фондів надійшло тільки 4,1 млд злотих (для порівняння – наш внесок до ЄС становить 12 млд злотих).
Не встигнемо видати всіх грошей з ЄС на 2004-2006 роки, а тих які призначені на 2007-2013 роки видавати навіть не розпочали.


Уряд обіцяє зміни – публічне інвестування буде розблоковане завдяки новим положенням про державні замовлення та охорону середовища. Перший закон ввійшов в життя 24 жовтня,  другий почне діяти 15 листопада. Європейська Комісія змусила створити регуляції, що спрощують проведення тендерів, а призначення Генеральної Дирекції Охорони Середовища має скоротити  час очікування на рішення середовищної комісії з року до трьох місяців. Такою є теорія. Але протягом останніх двох років до права на державні замовлення шість разів вносилися поправки, а ефектів обмаль.
Нові положення  про охорону навколишнього середовища є занадто складні – згідно з вимогами ЄС замість одного рішення буде видаватися дві середовищні резолюції. Навіть ті інвестори, які вже отримали їх, повинні ще раз писати заяву на отримання і отримати наново!
Генеральна Дирекція Охорони Середовища та 16 її  регіональних відділів мають розпочати діяльність  в середині листопада. Але окрім міністерства ніхто вже не сумнівається, що приготування кабінетів, працевлаштування та вишкіл працівників потриває 4-5 місяців.
Влітку, коли введено перехідні процедури приготування Європейських інвестицій (мали  були бути швидші та легші), темп надходжень фондів виразно знизився – з 900 млн злотих в липні до 400 млн в вересні. Гражина Генсіцка, колишня міністр регіонального розвитку прямо говорить: - якщо не буде вчинено натиск на працівниках адміністрацій, то інвестиції не зрушаться з місця.


На жаль, цього не загарантує нам навіть найкращий закон. Може підкласти бомбу?


Переклад – М.Якубович                                       e-mail: This e-mail address is being protected from spambots, you need JavaScript enabled to view it

 

Козацька шизофренія

Data: 2008-11-15 19:22

Автор – Міхал Кацевіч
Джерело - http://www.newsweek.pl/wydania/artykul.asp?Artykul=31043


 Зайняті сварками, українські політики не зауважили, що їхня країна потрапляє в набагато серйознішу кризу, ніж анархія у верхніх ешелонах влади.
"Платимо тільки легальну зарплату!" - так рекламує себе, шукаючи працівників в Україні, найбільша американська мережа з продажу гамбургерів.  Практика так званої білої та чорної зарплати в цій країні дуже поширена.  Офіційно тут заробляють копійки, а справжню зарплату працівник отримує в конверті, і найчастіше  в доларах. Таким чином  компанії заощаджують на податках, але в працівників з цим мають  проблеми.

 

Czytaj dalej...

 

Переламати цей диктат

Data: 2008-11-15 17:56

Автор -Малгожата Солецка
Джерело - http://www.newsweek.pl/wydania/artykul.asp?Artykul=31035&Wydanie=941

              Ніби то профспілки хочуть діалогу з урядом, але тільки водять всіх за ніс, а решта платить за це. Пора покласти край цьому.
              Не піддамся профспілковим активістам! – обіцяє прем'єр-міністр.  Якщо слова дотримає, і в парламенті пройде ухвалення закону про перехідний пенсійний вік, то Дональд Туск має шанс ввійти в історію як перший прем'єр-міністр Польщі, який притиснув  сваволю профспілок.
              З огляду на те, що Центральний комітет  профспілок останнім часом витворяє в справі пенсійних привілеїв - Солідарність, ВСПС, ZNP -  то це волає про помсту до неба.

 

 


З дуже, дуже давніх часів  керівництво профспілок водить за ніс чергові  уряди. Коли вступив в силу закон про пенсійну реформу в 1999 році,  стало ясно, що буде кінець раннього виходу на пенсію у віці 50, 55 - або навіть раніше. Уряд прем'єра Єжи Бузека, був здомінований  профспілками, але залишив невеличку хвіртку до переговорів. І саме це була помилка, за яку платимо кожен рік декілька мільярдів злотих, тому що так багато витрат несуть працюючі, які платять податки і страхові  внески і допомоги  для більш ніж  мільйона чоловік непрацюючих.
             Профспілки затягували  переговори, створювали видимість  діалогу, вдавали, що хочуть домовитися протягом всіх восьми років.  Не впорався з ними ні уряд  ПіС ні уряд СЛД.  Двічі було прийнято Сеймом закони про пересування терміну ліквідації ранішого виходу на пенсію і введення  дострокового  виходу на пенсію для певних професій.
              - Під час виборчої кампанії, неможливо обговорювати право на достроковий вихід на пенсію. Якщо це станеться, то можливість переходити раніше на пенсію отримають не ті групи,  які на це більше заслуговують. А ті, які мають більшу пробивну силу – пояснювала  в серпні 2007 року Йоанна  Клюзік-Ростковска, міністр праці в уряді ПіС. Двома роками раніше, також в ході виборчої кампанії, роботу над достроковим виходом на пенсії заблокували шахтарі.
Якщо дивитися з погляду сьогоднішнього дня, то ніхто не хотів війни. Іншим урядам було легше прикидатися, що твердо провадять  переговори, і за кілька місяців до виборів, продовжувати  «тільки на один рік»  вирішенням цієї проблеми, звалюючи відповідальність за наступників.  Це простіше і безпечніше,  не ризикують втратити незадоволеного млн. голосів виборців.


Про мільйони тих, хто не має будь-яких привілеїв – поза привілеєм на роботу, оплачування податків та внесків на соціальне забезпечення - ні один з  доцьогочасних урядів якось не подумав.  Але ця переважаюча  більшість має один недолік – мовчить.  Не  протестує  проти несправедливо високих фінансових обтяжень. Не починає вимагати відповідей, на що саме які видаються їх гроші. Не організовують демонстрації або вторгнень в урядові будівлі. Не запрошують журналістів на прес-конференції, щоби злословити на уряд, який забирає «справедливо виграну» соціальну здобич.


 І тій більшості не зааплодує опозиція. Яка стверджує, що "в справі пенсій уряд йде на стик" (Войцех Oлейнічак),  або про те, що "ви не повинно  підливатися олії  у вогонь" (президент Лех Качинський).
Уряд запропонував компроміс. Список тих, кого охоплює можливість раніше закінчити  роботу видовжується майже у два рази.  Визнано експертизи, що були представлені громадською стороною. 
Єдина проблема полягає в тому, що профспілки відмовилися йти на компроміс, вони домагаються тільки  збереження статус-кво. Для прикладу,  щоби ранній вихід на пенсію можна було використати всім  вчителям, навіть тим, хто прийшов працювати  в школу навіть сьогодні, у всякому разі, до вступу в силу закону про дострокову пенсію.  І ніхто собі нічого не робить з того факту, що згідно  нової пенсійної системи, право на дострокове припинення зайнятості є швидше винятком, ніж правилом.
Профспілки погодилися лише до того, щоби визнати – касирки та прибиральниці на вокзалах не виконують свою роботу в особливо небезпечних умовах і не мусять швидше виходити на пенсію. Не можна їх роботу порівняти з роботою фізичних працівників колії.  
Треба покласти кінець вдаваному діалогу профспілок з урядом, кінець гри в котика та мишку.  Нехай сейм і сенат прийме закон. Нехай президент вирішить чи стане по стороні професійних груп, які користуються привілеями більш-менш з середини 80-х років, після ненависної  президенту Леху Качинському комуни, яка купила прихильність  та пасивність  суспільства після військового положення 1982 року. Турбота глави держави повинна поширюватися на  всіх громадян.  Турбота належиться тим, які за кількадесять років будуть сплачувати борги, що беруться зараз на державні витрати.
Якщо президент закон про скасування пенсійних пільг не підпише, а лівиця  не допоможе  відхилити  вето президента,  то  на нас чекає багато плутанини. Але і так варто на це піти, щоб розірвати облудне коло діалогу, який вже давно перетворився на два монологи.  Без найменшого  шансу на згоду.


Переклад – Марія Якубович                        e-mail:   This e-mail address is being protected from spambots, you need JavaScript enabled to view it

 

Гол у власні ворота

Data: 2008-11-13 17:56

Автор – Кшиштоф Олейник
Джерело – «Newsweek» 9 листопада 2008 р.      www.newsweek.pl
 Гжегож Лято отримав від діячів Польської Спілки Футболу (ПЗПН) посаду Голови. Але справжнім переможцем виграної битви є Збігнєв Бонєк. Організовуватиме польське Євро.
 Григорій Суркіс, шеф Української Футбольної Федерації та член виконавчого комітету УЕФА, за закритими дверима кімнати в готелі «Шератон» у Варшаві переконував Здіслава Кренціну та Гжегожа Лято, щоби вони відмовилися кандидувати на посвду Голови ПЗПН та віддали поле Бонєку. – Такими були вказівки Мішеля Платіні, шефа УЕФА, який хотів мати в Польщі свого приятеля на найвищій посаді. Бонєк мав стати гарантом доброго спілкування з європейськими владами. Мав довести до швидкого закінчення війну ПЗПН з польським урядом. Повинен був також задбати про покращення візерунку спілки та всього польського футболу перед Євро-2012 – говорив нам минулого тижня один з делегатів молодшого покоління.

 

Czytaj dalej...

 

Світ як кімната без клямки

Data: 2008-10-19 20:13

Автор – Дорота Ковальська, в розмові з професор Йоанною Медер, з Інституту Психіатрії та Неврології.  
Джерело – «POLSKA”,  10т жовтня    2008р.           www.polskatimes.pl
Про депресію, на яку хворіє щоразу більше Поляків та урядову пропозицію протидії  проблемі до Світового Дня Психічного Здоров`я.
Дорота Ковальска: Пані професор, статистика шокує: майже 12 мільйонів Поляків мають проблеми з психічним здоров`ям і та кількість постійно збільшується. Що робиться: світ дуріє, а ми разом з ним?

 

Czytaj dalej...

 

Strona 1 z 13